Головна Зв`язне мовлення Використання казок у процесі формування сукцесивних навичок у молодших дошкільників
Використання казок у процесі формування сукцесивних навичок у молодших дошкільників
Четвер, 02 червня 2011, 11:50

Аналіз наукової літератури та досліджень дозво­ляє зазначити, що такий феномен як сукцесивно-симультанні навички та їх вплив на розвиток пси­хічних функцій людини розглядався вченими дуже детально. Встановлено, що будь-яка психічна функ­ція зумовлена інтеграційною роботою різних моз­кових зон, кожна з яких забезпечує роботу певної ланки у складі функціональної системи.

 

Відповідно до ієрархічної будови функціональних систем певні структури мозку мають різне значення для тих чи інших психічних процесів. За допомогою аналіза­торів ми отримуємо інформацію з оточуючого се­редовища, яку мозок обробляє за допомогою двох видів аналізу: одночасного, або симультанного, та послідовного, або сукцесивного. Сукцесивні навички — це:

 

  • здатність до оперування словами;
  • переробки інформації аналітично та послідовно;
  • розуміння зверненого мовлення, як усного так, і писемного;
  • здатність давати граматично правильні відпо­віді на запитання, оперувати цифрами і мате­матичними формулами;
  • відтворювати ритмічний малюнок;
  • х змінювати напрямок мисленнєвого процесу (з'Чтрямого на зворотній хід думки).



Розвинені сукцесивні навички забезпечують:

 

  • запам'ятання словесних інструкцій;
  • формування схеми фрази;
  • здатність до автоматизації мовленнєвих рядів;
  • серійну організацію мовленнєвих висловлювань;
  • написання диктантів;
  • звуковий і мовний аналіз та синтез;
  • граматично правильне оформлення усного мов­лення;
  • формулювання нових самостійних положень, розуміння граматичних конструкцій, причиново-наслідкових зв'язків.



Також встановлено, що сукцесивно-симультанні навички є основним базисом для подальшого  розвитку вищих психічних функцій та кращого засвоєння дитиною знань, набутих упродовж шкільного навчання. Було встановлено, що серед шляхів є такі, за­вдання в яких використовують переважно мовлен­нєвий матеріал (діалог, переказ). До методів фор­мування сукцесивно-симультанних навичок у дітей молодшого дошкільного віку відносять: метод на­очності; ігровий; імітаційний; бесіди. Найкращим чином їх реалізують у завданнях мовленнєвого ха­рактеру (діалог, переказ). Виконання таких вправ допомагає:

  • визначити обсяг слухової та зорової пам'яті до­ шкільників,  стійкість їх уваги, рівень творчої уяви, наочно-образного та образного мислення; сприйняття дитиною предметів та явищ, їх влас­тивостей; систематизувати здобуту інформацію;
  • використовувати розумові операції: аналіз (уяв­не розкладання цілого на частини або виділен­ня з цілого його сторін) та синтез (об'єднання частин, властивостей, дій, відносин в одне ціле).



Методика формування сукцесивно-симультанних навичок у молодших дошкільників будується з урахуванням таких принципів:


  • комплексності;
  • системності;
  • діяльнісного підходу;
  • виявлення ступеня вираженості порушень да­них навичок;
  • максимального включення усного мовлення в процесі пізнання;
  • управління психічним розвитком дитини;
  • поетапного формування розумових дій;
  • урахування «зони найближчого розвитку»;
  • диференційованого підходу;
  • особистісно-орієнтованого підходу.



Завдання складаються з урахуванням розвитку сукцесивно-симультанних навичок у дітей молодшого дошкільного віку, що здійснюється в наступних напрямках:


  • формування навичок програмування, реалізації і контролю діяльності; розвиток уваги;
  • формування перцептивно-мнестичних процесів;
  • формування розумових операцій.



На нашу думку, найкращий мовленнєвий мате­ріал для формування сукцесивних навичок дає казка як найбільш знайома і зрозуміла форма подання на­вчального матеріалу (через її сприятливий вплив на емоційну сферу дитини). Казка викликає у дитини подив, зацікавленість, бажання пізнавати, розвиває уміння знаходити рішення в нестандартних ситуаці­ях, націлює на відкриття нового і осмислення влас­ного досвіду. Використання спеціально підібраних прийомів сприяє формуванню та розвитку сукцесивних навичок у всіх без винятку дітей дошкільно­го віку, а надто у дітей із мовленнєвою патологією. Узагальнення досліджень (Д. Соколов, Т. Зінкевич-Євстигнєєва, Л. Лаврентьєва, О. Шорохова та ін.) розкриває сутність використання казки як засобу роз­витку сукцесивних навичок у молодших дошкільників. Встановлено, що тексти казок дають можливість про­явити необмежений політ фантазії у дітей даної віко­вої групи в усних розповідях, малюнках, інсценуванні, виготовленні декорацій. Казка — це найулюбленіший і найпопулярніший для дітей жанр фольклору. Вона має величезне значення в житті дитини. Казка має величезну виховну і розвивальну силу, сприяє розви­тку мовлення, мислення, пам'яті, уваги. Казкові тексти розширюють словниковий запас, допомагають вірно будувати діалоги, впливають на розвиток зв'язного, логічного мовлення. Емоційність казок дозволяє зро­бити мовлення яскравим, образним, гарним. Наяв­ність повторюваних слів дозволяє розвивати пам'ять, відтворювати ритмічний малюнок, який організова­ний сукцесивно. Вигуки та звуконаслідувані слова, що часто зустрічаються в казках, дозволяють розвивати звукову культуру мовлення. Відповіді на запитання за змістом казки допомагають при оперуванні словами, переробці інформації аналітично і послідовно (звуки, склади, слова, речення). Для здійснення корекційного навчання визначені основні за­вдання:


  • розвиток розуміння мовлення та словникового запасу;
  • формування речень з декількох слів;
  • розвиток фонематичного слуху та звуковимови й формування складової структури слова.



Оволодіння всіма навичками здійснюється за допомогою сукцесивно організованих завдань, в яких використовується переважно мовленнєвий матеріал: повторення серії чисел, ряду слів, ви­конання серії завдань за словесною інструкцією, сприйнятою на слух, вивчення напам'ять запропо­нованого вірша та ін. В роботі використовуються добре знайомі дітям улюблені казки та елементи казкотерапії, особливості використання якої ми по­кажемо на матеріалі «Ріпки».


Після прочитання казки вголос слід проаналізу­вати поводження й мотиви дій персонажів. За допо­могою гри «Вередливі слова» можна відпрацьовувати слова різної складової структури, відстукуючи їх на поверхні стола. Розвивати оптично-просторові уявлен­ня допоможе вживання прийменників місця. Також можна переказати казку ланцюжком за сюжетними картинками. У грі «Задзеркалля» діти намагаються відтворити сюжет казки навпаки у зворотньому по­рядку, використовуючи малюнки. Гра «Юні казкарі» розвиває фантазію, пробуджує уяву дітей (вони вига­дують свою власну казку, з власними героями, дають їм імена). У «фігурній» казці кожного героя зображу­ємо геометричними фігурами, які перемішуємо в ха­отичному порядку (діти їх правильно розставляють і розказують казку за отриманою схемою). Корекційна робота з подолання порушень мов­леннєвого розвитку і попередження шкільної не­успішності у дітей молодшого дошкільного віку, яка базується на формуванні сукцесивних навичок з використанням казки, є ефективною, відповідає сучасним вимогам щодо навчання, виховання та розвитку, які висуває суспільство перед корекцій-ними педагогами. Для прикладу наведемо методичні прийоми ро­боти на матеріалі казки «Ріпка».


1. ЧИТАННЯ ТА ОБГОВОРЕННЯ КАЗКИ «РІПКА»


Казка в гості до нас прийшла,
Дітям радість принесла.
Слухайте уважно, все запам'ятайте
Та на вус мотайте.
Був собі дід Андрушка,
А в нього — баба Марушка,
А в баби — онучечка Мінка,
А в дочки — собачка Хвінка,
А в собачки товаришка — киця Варварка,
А в киці вихованка — мишка Сіроманка.
Раз весною взяв дід мотику,
Скопав у городі грядку велику,
Гною трохи наносив,
Грабельками підпушив,
Зробив пальцем дірку
Та й посадив ріпку.
Працював дід не марно:
Зайшла ріпка гарно.
Щодня йшов дід у город,
Набравши води повен рот,
Свою ріпку поливав,
їй до життя сили додавав.
Росла дідова ріпка, росла!
Зразу така, як мишка, була,
Потім — як кулак,
Потім — як буряк,
Потім — як два,
А наприкінці стала така,
Як дідова голова.



Тішиться дід, аж не знає, де стати.
«Час, — каже, — нашу ріпку рвати».
Пішов він на город — гуп, гуп!
Узяв ріпку за зелений чуб;
Тягне руками, вперся ногами,
Мучився, пітнів увесь день,
А ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе він бабу Марушку:
«Ходи, бабусю, не лежи,
Мені ріпку вирвати допоможи!»
Пішли вони на город — гуп, гуп!
Узяв дід ріпку за чуб,
Баба діда за плече.
Смикає дід ріпку за гичку,
Смикає баба діда за сорочку,
Працюють руками, упираються ногами —
Промучилися увесь день,
А ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе баба онучку Мінку:
«Ходи, онученько, не біжи,
Нам ріпку вирвати допоможи!»
Пішли вони на город — гуп, гуп!
Узяв дід ріпку за чуб,
Баба діда за сорочку,
Онучка бабу за торочку —
Тягнуть руками, упираються ногами —
Промучились увесь день,
А ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе онучка собачку Хвінку:
«Ходи, Хвіночко, не біжи,
Нам ріпку вирвати допоможи!»
Пішли вони на город — гуп, гуп!
Узяв дід ріпку за чуб,
Баба діда за сорочку,
Онучка бабу за торочку,
Собачка онучку за спідничку —
Тягнуть руками, упираються ногами —
Промучились увесь день,
А ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе собачка кицю Ваварку:
«Ходи, Варварко, не лежи,
Нам ріпку вирвати допоможи!»
Пішли вони на город — гуп, гуп!
Узяв дід ріпку за чуб,
Баба діда за сорочку,
Дочка бабу за торочку,
Собачка онучку за спідничку,
Киця собачку за хвостик.
Тягнуть і руками, і зубами,
Упираються ногами —
Промучились увесь день,
А ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе киця мишку Сіроманку:
«Ходи, Сірочко, не біжи,
Нам ріпку вирвати допоможи!»
Пішли вони на город — гуп, гуп!
Узяв дід ріпку за чуб,
Баба діда за сорочку,
Онучка бабу за торочку,
Собачка онучку за спідничку,

Киця собачку за хвостик,
Мишка кицю за лапку —
Як потягли, як потягли,
Так і покотилися.
Упала ріпка на діда Андрушку,
Дід на бабу Марушку,
Баба на онучку Мінку,
Дочка на собачку Хвінку,
Собачка на кицю Варварку,
А мишка — шусть у шпарку.


Читання казки супроводжуємо показом ілюстрацій (див. до­даток).

  1. Як називається казка?
  2. Про кого у ній розповідається?
  3. Як звали героїв казки (діда, бабу, онучку, со­бачку, кицю, мишку)?



2.    ПЕРЕКАЗ КАЗКИ ЛАНЦЮЖКОМ


Кожній дитині роздається сюжетна картинка за змістом казки. Дитина повинна розповісти свою частину. По мірі розповіді казки, картинки вистав­ляються на планшет.


3.    РОЗГЛЯД СИТУАЦІЙ ЗА ЗМІСТОМ КАЗКИ

Подивіться на картинку уважно та дайте відповіді на запи­тання:

 

  • Хто стоїть позаду діда Андрушки, але попереду онучки Мінки? (Баба Марушка)
  • Хто стоїть позаду онучки Мінки, але попереду киці Варварки? (Собачка Хвінка)
  • Хто стоїть позаду собачки Хвінки, але попереду мишки Сіроманки? (Киця Варварка)
  • Хто стоїть спереду всіх? (Дід Андрушка)
  • Чи можна сказати, що мишка Сіроманка сама витягнула ріпку, що вона найсильніша? Поясни свою думку.
  • Чому герої казки змогли витягнути ріпку? (Сильні, спритні, вправні, дружні)
  • А щоб стати сильними, спритними та вправни­ми, що потрібно робити кожного ранку? (Ран­кову гімнастику)



Любим спортом ми займатися.
(Руки перед груддю, ривки руками.)
Будемо дуже ми старатися
М'яч кидати і приймати.
(Імітуємо кидання м'яча.)
Спритно далеко-далеко кидати.
Вміло стрибати на скакалці.
(Стрибаємо на місці.)
Ніг своїх нам зовсім не жалко.
Присідати й знов вставати.
(Діти присідають і встають.)
Руки вгору підіймати.
(Піднімають руки вгору.)
Нахилятись вправо-вліво.
(Нахили.)
Через місток стрибати сміливо.
(Стрибки через невеличкий місток.)


4.    ГРА «ВЕРЕДЛИВІ СЛОВА»


Деякі слова втекли з казки. Спробуємо повер­нути їх на місце.
Був собі... Андрушка, а в нього — ...Марушка, а в баби... Мінка, а в онучки... Хвінка, а в собачки товаришка — ...Варварка, а в киці вихованка — ...Сіроманка. Якщо дітям важко відгадати пропущені слова, дорослий може робити підказки «Хто так говорить — гав-гав-гав? Мур-мур-мур?» і т. д.


5.    КАЗКА-ПЛУТАНИНА


Живе собі на світі хлопчик Перевєртько. Йому до вподоби все переплутувати. І ось цього разу взявся він читати казку та так усе наплутав, що й здогадатися ніхто не може, яку ж казку читав Перевєртько. Ану ж бо й ми послухаємо цю казку, може, нам вдасться відгадати, що це за казка, та виправити помилки, які наробив Перевєртько. Була собі киця Варварка, а в киці вихованка — онучка Мінка, в онучки Мінки — дід Андрушка, а в діда Андрушки — товаришка собачка Хвінка, а в собачки — подружка баба Марушка, а в баби Марушки — приятелька мишка Сіроманка. Раз весною взяла киця Варварка мотику, ско­пала в городі грядку велику, гною трохи наносила, грабельками підпушила, зробила пальцем дірку та й посадила морквинку. Працювала киця Варварка не марно: зійшла морквинка гарно. Щодня йшла киця Варварка у город, набравши води повен рот, свою морквинку поливати, їй більше сили додавати. Росла морквинка киці Варварки, росла! Зразу така, як мишка, була, згодом — як кулак, потім — як буряк, потім — як два, наприкінці стала така, як киці Варварки голова. За таким принципом продовжувати читати казку. Діти повинні виправляти помилки в процесі читання тексту казки. Педагогу потрібно робити інтонаційні паузи-підказки.


6.    ФІГУРНА КАЗКА


Кожного героя казки зображуємо геометрични­ми фігурами. Фігури перемішуються в хаотичному порядку. Дітям потрібно розставити фігури по по­рядку. Розказати казку за отриманою схемою.
Як підказку можна використати сюжетний ма­люнок.





7.    ГРА  «ЮНІ   КАЗКАРІ» 


Спираючись на сюжет «Ріпки», діти вигадують свою казку, з власними героями, яким дають імена. Це можуть бути тато, мама, вони самі, їх домашні тварини, улюблені іграшки і т. д.


8.    ГРА «ЗАДЗЕРКАЛЛЯ»


Ми з вами потрапили в чарівну країну Задзеркалля. Тут все відбувається навпаки, у зворотньому порядку. Наша казка «Ріпка» та її герої також по­трапили в чарівну країну. Давайте з вами спробу­ємо відтворити сюжет казки навпаки. Використовуються малюнки. Була собі мишка Сіроманка, а в неї вихован­ка — киця Варварка, а в киці Варварки — това­ришка собачка Хвінка, а в собачки — приятель­ка онучечка Мінка, а в Мінки — баба Марушка, а в баби — був дід Андрушка. Таким чином казка розповідається до кінця. І виходить, що дід Андрушка останній тягне ріпку.


9.    «ЧЕТВЕРТИЙ ЗАЙВИЙ»


Для завдання використовуються малюнки ге­роїв з різних казок. Вони розкладаються у пев­ному порядку на робочому столі. Між героями казки «Ріпка» слід покласти героя з якоїсь іншої казки. Дитина повинна відгадати, який персонаж є зайвим, визначити, з якої він казки.


10.    ХТО СТОЯВ АБО СИДІВ МІЖ НИМИ?


Фігурки героїв казки розкладаються по порядку на робочому столі. При цьому треба пропустити декого з героїв, наприклад між дідом Андрушкою та внучкою Мінкою. Дитина повинна назвати, хто стоїть між цими героями.


11.    РОБОТА З ПЛАСТИЛІНОМ (ЛІПЛЕННЯ)


Дітям пропонується допомогти героям казки і зліпити кожному з героїв по ріпці.






Автор: І. О. Дедик, учитель-логопед дитячого
навчального закладу № 22, м. Ялта, АР Крим

Науково-методичний журнал "Логопед", березень 2011

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити