Головна Порушення опорно-рухового апарату і психічних процесів у дітей внаслідок антеперинатальних пошкоджень нервової системи та питання комплексного підходу до лікувально-корекційного процесу
Порушення опорно-рухового апарату і психічних процесів у дітей внаслідок антеперинатальних пошкоджень нервової системи та питання комплексного підходу до лікувально-корекційного процесу
Вівторок, 10 травня 2011, 15:04

Серед пацієнтів, які відвідують відді­лення відновного лікування медичних закла­дів, реабілітаційні центри, спеціальні дитячі навчальні заклади найбільше дітей з патоло­гією опорно-рухового апарату та нервової системи. З-поміж таких хворих найбільше інвалідів.

 

Чому кількість дітей з розладами опор­но-рухового апарату, нервової системи, пси­хічної діяльності за останні роки не змен­шується, а навпаки, зростає? На це є причини. І, насамперед, це негативний вплив ендогенних та екзогенних чинників на внутрішньоутробний розвиток плода, а саме:


1. Ендогенний вплив:

  • погіршення стану соматичного здо­ров'я жінок;
  • хронічні інфекційні, зокрема вірусні, захворювання жінок;
  • патологічний перебіг вагітності (токсикози, анемії, загроза зриву вагітності);
  • жінки віком 30-40 років, які вперше народжують.



2. Екзогенний вплив:

  • нездоровий спосіб життя та шкідливі звички майбутніх матерів (гіподинамія, паління, алкоголь, наркотики, ранні статеві стосунки тощо);
  • шкідливі умови праці, зокрема нервове перевантаження;
  • напружена соціально-економічна ситуація в державі та сім'ї;
  • неякісне (неприродне) харчування;
  • тяжка екологічна ситуація (стан повітря й води, шум, електромагнітні поля) тощо.



Треба знати, що дія цих негативних факторів на здоров'я жінки та її дитини не піддається корекції. Через це ще нена­роджена дитина страждає в лоні матері, виникає хронічна гіпоксія плода, плацен­тарна недостатність, дуже багато перед­часних пологів. Змінюються процеси функціонального розвитку головного мозку плода, а це у майбутньому призведе до біологічної, соціальної та психологічної дезадаптації дитини. І з кожним роком збільшується кількість агресивних та гіперактивних дітей, дітей з дефіцитом уваги, спостерігається зниження імунітету. У майбутньому саме категорія дітей з антеперинатальною патологією поповнить ряди людей з психосоматичними захворю­ваннями, які складають зараз 60 % від усіх випадків соматичних хвороб серед дорос­лого населення, а лише 15 років тому ця цифра складала 40 %.


Ми кажемо: «Мати народила», а на­справді, дитина народжується, адже в по­логах вона бере активну участь, що залежить від зрілості структур головного мозку плода на момент пологів. Якщо ця участь недо­статня, все вирішує акушер. Своїми діями він втручається в природній перебіг пологів: їх стимулюють або притримують, дитині активно допомагають народитися. Часом її витягають, видавлюють, внаслідок чого 60— 85 % новонароджених мають антеперинатальну патологію. Успішність реабілітації цієї категорії пацієнтів залежить значною мірою від батьків і самих дітей, а також медиків та педагогів, адже лікування вимагає копіткої, напруженої, тяжкої, довготривалої систематичної праці, організованості, великої сили волі, наполег­ливості, бажання бути здоровим. Тому батьки, працівники навчальних та ліку­вальних установ повинні так організувати роботу з відновлення здоров'я, щоб ліку­вання дитини проходило з цікавістю і задо­воленням. Оскільки у майже кожного з наших підопічних є цілий комплекс відхилень у стані фізичного й психічного здоров'я, то і реабілітація такого маленького пацієнта теж має бути комплексною. Лікарі, педагоги, психологи, логопеди повинні працювати разом, адже, якщо кожен з нас буде вирі­шувати проблеми здоров'я дитини за окремими методиками, то в конкретної дитини для лікування не вистачить часу. Саме тому ефективніше проводити реабі­літацію таких дітей у спеціалізованих навчальних закладах, де розроблені про­грами, за якими діти виховуються, навча­ються та лікуються.


Як приклад, розглянемо, яке значення для розвитку психічної діяльності, зокрема мови, має один з видів кінезотерапії, а саме коригувальна лікувальна фізкультура, яку ми застосовуємо для виправлення порушень опорно-рухового апарату. Відомо, що вона підключає до роботи сенсомоторний рівень, а він є базовим у роз­витку всіх психічних функцій дитини. Ліку­вальна фізкультура активізує, відновлює взаємозв'язки між різними рівнями психічної діяльності. У процесі освоєння й закріплення будь-яких фізичних вправ беруть участь різні психічні функції: емоції, сприйняття, пам'ять, процеси саморегуляції тощо. Спочатку знайомимо дитину з її власним тілом, щоб вона могла відчути його: свої м'язи, суглоби у спокої та в русі, положення одних частин тіла відносно одного в різних вихідних положеннях. Наприклад, під час вироблення навички правильної постави використовується прийом, коли дитина одночасно торкається стіни спиною і розглядає себе в дзеркалі, коригуючи при цьому недоліки постави. Під час ЛФК ми навчаємо дітей: напру­жувати та розслабляти м'язи, тобто керувати їх тонусом; виконувати вправи в різному темпі, а це розвиває відчуття ритму; глибо­кому диханню, поєднанню ритму дихання з виконанням вправ; релаксації в поєднанні з образною уявою. Під час вироблення пра­вильної постави застосовуємо вправи на рівновагу. Коригувальна гімнастика доволі складна, під час її виконання значно покра­щується координація рухів. Використання на заняттях різного знаряддя формує коорди­натну й метричну уяву.


З вищесказаного видно, що одними й тими ж вправами, іграми, прийомами ми проводимо корекцію як опорно-рухового апарату, так і психічного розвитку дитини, у тому числі її мови. Цієї ж мети ми досягаємо під час інших лікувальних заходів, наприклад, протягом проведення занять у воді (гідрокенезотерапія), у тренажерній залі, на заняттях з лікувальної хореографії тощо. І навпаки, щоб не зашкодити здоров'ю дітей під час проведення занять із загально­освітніх предметів, зокрема занять у кабінеті логопеда, необхідно забезпечити виконання дітьми призначеного лікарем ортопедичного режиму. Крім того, знаходити такі форми навчання, які б сприяли виправленню пору­шень фізичного здоров'я вихованців. Таким чином, щоб досягти найкращих успіхів у відновленні здоров'я хворих дітей, необхідно організувати прийнятну систему заходів, яка буде охоплювати всі розділи роботи спеціального дитячого навчального закладу.



Автор: Шекер Н. 1.,
лікар ЛФК спеціального дошкільного

навчального закладу № 460

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити