Головна Стан сформованості інтелектуального компонента мовленнєвої діяльності у старших дошкільників з олігофренією
Стан сформованості інтелектуального компонента мовленнєвої діяльності у старших дошкільників з олігофренією
Понеділок, 06 червня 2011, 15:29

Розробка нового стандарту спеціальної освіти потре­бує підвищення ефектив­ності спеціальної педагогічної допомоги та переорієнтування її із суто корекційної на корекційно-попереджувальну та розвивальну.


З цих позицій має будува­тися і зміст мовленнєвої під­готовки розумово відсталих ді­тей до навчання у школі. Од­нак це завдання може успішно реалізовуватися лише за умо­ви глибокого та всебічного ви­вчення мовленнєвої діяльнос­ті дітей з урахуванням її склад­ної багаторівневої організації, її диференційованих психоло­гічних механізмів, послідов­ності формування всіх складо­вих у нормі та визначення спе­цифічних закономірностей їх розвитку при олігофренії. Результати численних до­сліджень мовленнєвої функції у дітей з олігофренією дають підстави говорити про розв'я­зання цієї проблеми лише в ос­новному. Адже стан, специфі­ка сформованості диференційо­ваних психологічних механізмів, компонентів та окремих скла­дових МД у дошкільників з олі­гофренією вивчені недостатньо. Зазвичай у психолінгвісти­ці виділяють два компоненти МД: лінгвістичний та комуні­кативний. Лінгвістичний компонент — це сукупність практичних неусвідомлених мовних знань. Вони дають змогу створювати і розуміти вислови, нові кому­нікативні одиниці, не вигаду­ючи їх, а утворюючи за певни­ми правилами, закладеними в мові. Комунікативний компонент представлено у МД діями ро­зуміння та породження висло­вів в актах спілкування. Існуюча система корекційної роботи з розумово відста­лими дітьми спрямована на формування обох компонентів. У науковій літературі описано вади сформованості та методи корекції їх окремих складових. Однак системний, диферен­ційований підхід до вивчення аналізу та виправлення пору­шень мовленнєвого розвитку на рівні лінгвістичного і кому­нікативного компонентів від­сутній.


Лише з визначенням та роз­межуванням змісту названих компонентів, проведених Є. Соботович, стало можливим здій­снення диференційованого ана­лізу та відповідної кваліфіка­ції як відомих раніше, так і виявлених дефектів мовленнє­вого розвитку розумово відста­лих дітей. Традиційно формування ко­мунікативного компонента мов­леннєвої діяльності відбувало­ся на рівні розвитку мовленнє­вих навичок та вмінь на основі використання лише дидактич­них принципів. Однак при цьо­му не враховувалась ні струк­тура мовленнєвих умінь та на­вичок, ні стан дій та операцій з мовними знаками, які їх скла­дають, ні механізми їх пору­шення при олігофренії. Використання названого ди­ферен- ційованого підходу допо­могло нам визначити в кому­нікативній ланці мовленнєвої діяльності так званий інтелек­туальний компонент (ІКМД). Тобто виділити ті вербальні дії та операції з мовними знаками, формування яких значною мі­рою залежить від рівня розвит­ку інтелекту. Це сприяє глибшо­му вивченню вад мовленнєво­го розвитку, які детермінуються первинним порушенням інте­лекту при олігофренії. І що особливо важливо — дало змо­гу віддиференціювати пору­шення, пов'язані з недостат­нім засвоєнням дітьми прак­тичних мовних знань від вад використання добре засвоєних знань при породженні та ро­зумінні мовленнєвих висловів (В. Лубовський, Є. Соботович).


Виділення ІКМД грунтуєть­ся на положенні про те, що функціонування складових ко­мунікативного компонента мов­леннєвої діяльності зумовлю­ють дві групи мовленнєвих ме­ханізмів: специфічні мовленнєві та загальнофункціональні. Специфічні мовленнєві ме­ханізми становлять аналітико-синтетичну діяльність мовно-слухового та мовно-рухового аналізаторів, а також симуль­танний та сукцесивний аналіз і синтез у структурі цих аналі­заторів. Названі процеси в ді­тей з олігофренією не є пер­винно порушеними. Спостері­гається лише сповільненіший, порівняно з нормою, темп їх формування. Загальнофункціональні ме­ханізми мовленнєвої діяльнос­ті представлені пізнавальними процесами (пам'ять, увага, мис­лення), які первинно порушу­ються при олігофренії. їх роз­лади спричиняють певні вади складових МД, формування яких визначається рівнем роз­витку інтелекту (тобто ІКМД).


Аналіз літературних джерел з психології, психолінгвістики, логопедії (О. Леонтьєв, О. Лурія, І. Зимня, Р. Фрумкіна, Г. Амінєв, Є. Соботович, В. Орфінська, Р. Лалаєва, О. Гопіченко та ін.) допоміг нам ви­ділити названі складові ко­мунікативного компонента мовленнєвої діяльності, що й визначають зміст ІКМД, а са­ме:


1) дії, які зумовлюють ро­зуміння, породження усних і письмових мовленнєвих ви­словів:

 

  • дія ймовірного прогнозу­вання;
  • процес утримання склад­ної структури мовленнєвих дій;
  • дія слухового контролю;


2) дії та операції, які зумов­люють засвоєння письмового виду мовленнєвої діяльності (письма та читання):

  • операції мовного аналізу (морфологічного та фоноло­гічного);
  • дії зорового та рухового контролю.



Сформованість складових ІКМД визначає рівень готов­ності дітей до засвоєння шкіль­них знань з предметів мовного циклу. Однак стан їх сформованості в дошкільників з олі­гофренією недостатньо вивче­ний, їх вироблення і корекція не передбачені жодною чин­ною програмою мовленнєво­го розвитку розумово відста­лих дошкільників. Тому основною метою на­шого дослідження стало визна­чення:


  • стану сформованості скла­дових ІКМД в комунікативній ланці у старших дошкільників з олігофренією;
  • проявів та конкретизації механізмів їх порушення;
  • змістовних ліній відповід­ного корекційно-попереджувального та розвивального на­вчання.



Для цього розробили спе­ціальну методику. Дослідження проводилось переважно на добре засвоєному дітьми мов­ному матеріалі. Це дало змогу уникнути неправильних відпо­відей, пов'язаних з недоліка­ми сформованості лінгвістич­ного компонента МД. Таким чином, труднощі чи вади ви­конання завдань могли інтер­претуватися як розлад саме ко­мунікативного компонента мов­леннєвої діяльності. Вивчення дії ймовірного прог­нозування проводилося на фо­нологічному, морфологічному та синтаксичному рівнях. Ана­ліз результатів експерименталь­ного дослідження свідчить про первинну збереженість здатності до висунення прогнозів стар­шими дошкільниками з оліго­френією. Встановлено, що до­статньо сформованим є найінформативніший синтаксичний рівень прогнозування (2,03 прог­нози). Найменш сформованим виявилося прогнозування на фонологічному рівні (в сере­дньому 1,21). Це вказує на за­лежність результативності прог­нозування від інформативної ємності вихідного мовленнє­вого матеріалу. Більшість виявлених вад прогнозування були пов'яза­ні з порушеннями складових комунікативного компонента мовленнєвої діяльності, а са­ме: труднощами актуалізації за­своєних мовних знань. Так, встановлено, що частину доб­ре відомих слів розумово від­сталі дошкільники змогли ви­сунути як прогноз лише за до­помогою педагога (додаткове запитання, опис предмета чи явища, відповідний контекст та ін.). Це свідчить про зв'язок названого дефекту з вадами довготривалої пам'яті та, зокрема, процесу пригадування.


Вивчення процесу засвоєн­ня дітьми складної структури мовленнєвих дій та їх утриман­ня проводилося на матеріалі різних за рівнем складності гра­матичних конструкцій (з прямим та інвертованим поряд­ком слів, семантичною підказ­кою і без неї, складних потен­ційно обернених конструкцій без семантичної підказки). Діти мали зіставити вислів педагога з відповідними зображеннями. Аналіз експериментальних даних підтвердив уже описані прояви вад розуміння конст­рукцій такого типу. А саме: труднощі трансформації по­верхневої синтаксичної струк­тури у глибинну (Є. Соботович); складності одночасного охоплення всіх складових ви­слову; недостатній обсяг опе­ративної пам'яті (О. Лурія). Визначено й нові прояви. Так, неправильне орієнту­вання дітей на порядок слів у реченні стає причиною нерозу­міння інвертованих конструк­цій. Орієнтування ж на певний стереотип сприймання зава­жає адекватно оцінити речен­ня з парадоксальним смислом. У 34 відсотків дітей пору­шення розуміння обернених конструкцій пов'язані з недо­статнім орієнтуванням на грама­тичне оформлення вислову. Не менш ніж у 10 відсотків — з нестабільністю контролю, ос­кільки під час кількаразового пред'явлення зрозумілого для дитини мовного матеріалу ми отримали різні відповіді. Ос­тання група помилок мала тен­денцію до зменшення за умо­ви додаткової стимуляції уваги. Отримані дані свідчать про те, що більшість помилок по­в'язана з недостатнім рівнем сформованості процесу утри­мання складної структури мов­леннєвих дій. А це призводить до орієнтування дітей на мало-суттєві чинники (порядок слів у реченні, стереотип сприйман­ня), з одного боку, та до не­стабільності контролю, — з дру­гого. Основним механізмом названих вад є низький рівень концентрації уваги та недостат­ній обсяг оперативної пам'яті дітей.


Дослідження операції мов­ного аналізу проводилося на морфологічному та фонологіч­ному рівнях. Особливості мор­фологічного аналізу вивчались у процесах виділення спільної морфеми у словах та словотво­рення за аналогією. Для дослідження фонологіч­ного аналізу дошкільникам з олі­гофренією пропонували визна­чити у словах спільне звучання (голосний та приголосний зву­ки в сильній позиції: це початок слова для голосних та щілин­них приголосних, кінець слова для зімкнених приголосних). Ми з'ясували, що практич­ний морфологічний аналіз у цілому сформованіший, ніж такий самий вид фонологічно­го аналізу. Більша доступність морфологічного аналізу пояс­нюється, з одного боку, самою природою морфеми як міні­мального носія мовного зна­чення. А з другого, — збігом меж морфем (особливо суфік­сів та закінчень) з межами скла­дів (у тому числі останніх та наголошених), що значно по­легшує їх виділення зі складу слова (В. Орфінська, Є. Соботович та ін.). Останній фактор пояснює відносно високі результати ви­конання дітьми завдання на ви­ділення зі складу слова суфік­сів — 76 відсотків, закінчень — 62 відсотків. Значно складні­шим для розумово відсталих дошкільників виявився аналіз на матеріалі кореневих частин слів. Це завдання виконали ли­ше 20 відсотків дітей, що по­в'язано з труднощами акуму­ляції та виділення інваріантно­го смислу однокореневих слів. Тим часом навіть найпрос­тіший вид практичного звуко­вого аналізу, а саме виділення спільного звука на початку сло­ва, доступний лише 38 відсот­кам дітей. У більшості дошкіль­ників з олігофренією операція практичного звукового аналі­зу виявилась несформованою. Низький рівень сформованості операції мовного аналі­зу, що пов'язаний з вадами мисленнєвої діяльності, свід­чить про недостатню готовність дітей до опанування письма і читання у школі. Дослідження дії контролю (самоконтролю) проводилось у трьох напрямах (вивчення слухового, зорового та рухово­го контролю). Слуховий контроль (само­контроль) вивчався на фоно­логічному, лексичному, грама­тичному рівнях у процесі оцін­ки дитиною висловів педагога. У цих висловах зумисне припу­щено помилки:


а) спотворена вимова звуків;
б) заміна звуків на далекі та близькі за акустико-артикуляційними ознаками;
в) неправильне вживання слів;
г) пропуски членів речення.


Основні недоліки слухового контролю на кожному рівні пов'язані з труднощами прий­няття рішення про помилку. Це спостерігалося, коли помил­ка була виявлена, але не ква­ліфікувалася дитиною як така (близько 16 відсотків дітей). Характерними були й помил­ки, пов'язані з недоліками утри­мання складної структури мов­леннєвих дій. Ці порушення насамперед спричинені певни­ми вадами уваги. Так, її додат­кова стимуляція допомогла значно поліпшити результатив­ність контролю майже у 20 від­сотках випадків. Сформованість зорового конт­ролю є одним із критеріїв го­товності дитини до опанування письма й читання. Його дослі­дження проводилось у проце­сі оцінювання дітьми ідентич­ності візуальних об'єктів (ета­лонного та контрольних). У пробах використовувалися пред­метні малюнки, геометричні фігури та графеми. Відмінність еталонного та контрольного зображення змінювалася від різко контрастного (не мали жодної схожої деталі), до малоконтрастного (стрізнилися ли­ше кількома деталями чи роз­ташуванням у просторі). Зав­дання виконувалися з опорою на внутрішній еталон (по пам'я­ті) і на зовнішній (зображен­ня предмета, фігури чи букви). З'ясувалося, що найвищий рівень сформованості має конт­роль за зображеннями предме­тів, близьких для досвіду ди­тини. Найскладнішими вияви­лися завдання з використанням графем. Це пов'язано з низь­ким рівнем сформованості зо­рових та мислительних опера­цій, а саме:


  • зорово-просторового гнозису;
  • зорового аналізу;
  • зорового зіставлення.



Під час дослідження конт­ролю з опорою на внутрішні еталони виявлені труднощі ак­туалізації зорових образів на­віть добре знайомих дітям пред­метів. Це свідчить про вади зо­рової довготривалої пам'яті та, зокрема, процесу пригадування. Для визначення рухового контролю (загальна моторика і дрібна моторика пальців, кис­тей рук) дітям пропонували ви­конати (за інструкцією) чи по­вторити (разом з педагогом) дію та оцінити її правильність. Завдання виконувались у два етапи:


а) підготовчий — з опорою на зоровий аналізатор;
б) основний — без опори на зоровий аналізатор.


За результатами досліджен­ня рівень рухового контролю виявився найнижчим серед усіх інших. Це пов'язано з недо­статньою сформованістю у ді­тей кінестетичного сприйман­ня та кінестетичного аналізу. Адже у повсякденному житті контроль за руховою сферою здійснюється переважно з опо­рою на зоровий аналізатор. А це певною мірою гальмує роз­виток кінестетичного контролю. Таким чином, навіть у від­носно добре сформованій сфері загальної моторики за відсутності опори на зоровий аналіза­тор результати виконання проб зменшились майже в 1,3 раза. А під час виконання завдань, які потребували контролю за дрібною моторикою пальців та кистей рук, — відповідно у 1,95 і 5,3 раза. Наслідки експерименталь­ного дослідження вказують на системний характер порушен­ня ІКМД у дітей з олігофре­нією. Ми виявили чітку залежність рівня сформованості кож­ної складової ІКМД від глиби­ни інтелектуального дефекту дитини. Доведено, що механіз­мами зазначених порушень є вади пізнавальних процесів пам'яті, уваги, мислення. Низький рівень сформова­ності складових ІКМД (у його комунікативній ланці) свідчить про недостатній рівень готов­ності дітей до опанування шкільних знань, зокрема з предметів мовного циклу (письмо, читання, розвиток мовлення, рідна мова тощо). Ці дані стали основою роз­робки нових змістових ліній мов­леннєвого навчання розумово відсталих дошкільників, що дало змогу спрямувати його на корек­цію порушень мовленнєвого роз­витку, пов'язаних із недоліками ІКМД, та попередження труд­нощів під час засвоєння пред­метів мовного циклу в школі.




Автор: Владислав Тищенко




 

Додати коментар


Захисний код
Оновити