Головна Розвиток чуттєвої та емоційної сфери дошкільників засобами образотворчої діяльності
Розвиток чуттєвої та емоційної сфери дошкільників засобами образотворчої діяльності
Четвер, 02 червня 2011, 11:47

Сприйняття і розуміння прекрасного почина­ється у дитинстві. «Усе прекрасне, що існує в нав­колишньому світі і створене людиною для інших людей, повинно доторкнутися до серця дитини і об­лагородити його»,— стверджував В. Сухомлинський.



Перші кроки у безмежному, складному і за­гадковому світі дитина робить у дошкільному віці. За словами Януша Корчака, вона прагне створити свій світ дитинства, світ добра і краси, своєрідний мікрокосм реального світу. Дорослий допомагає дитині знайти, відчути і зрозуміти красу поезії, музики, живопису, а через мистецтво глибше усві­домити все, що її оточує: природу, предмети, пра­цю людини і її духовні надбання. Краса нерозрив­на з добротою, вона облагороджує життя, надихає людину на добрі справи. Введення дитини в світ краси і гармонії є важливим завданням естетичного виховання та розвитку чуттєвої та емоційної сфери дошкільників. Естетичне (грец. aisthetikos — почуттєвий) ви­ховання — послідовне формування у дітей есте­тичного ставлення до життя, розвиток сприймання і розуміння прекрасного у мистецтві, природі, вза­єминах між людьми, художніх потреб і здатності до художньої творчості. Краса нерозривно пов'язана з людиною, її душею, працею, поведінкою, мовою, зовнішністю. Творча душа людства, в тому числі й українського народу, створила справжні шедеври, які допомага­ють у вихованні в дитині почуття прекрасного: від маминої колискової пісні до складних видів мис­тецтва, якими може оволодіти людина протягом життя, якщо їх основа закладена у дошкільному віці. Основним шляхом естетичного розвитку дитини є самостійна художня творчість, у якій вона відкриває нове для себе, а для тих, хто її оточує,— нове про себе. Творчість може виявлятися у виконанні художніх творів (ви­разній передачі їх змісту і настрою), у ство­ренні власного продукту (малюнка, виробів із пластиліну), музичних імпровізаціях (прагненні втілити у піснях свої переживання, ставлення до навколишньої дійсності). Важливим напрямом естетичного виховання дітей дошкільно­го віку є художнє виховання — виховання особистості засо­бами мистецтва, завданнями якого є:

 

  • систематичний розвиток естетичного сприй­мання, почуттів і уявлень дітей;
  • залучення дітей до діяльності у сфері мистецтва, виховання прагнення вносити елементи прекрас­ного в побут, природу, власну діяльність;
  • розвиток художньо-творчих здібностей у різних видах діяльності.



Естетичне виховання тісно пов'язане з ви­хованням почуттів. Усі види мистецтва, а також краса природи сприяють розвитку естетично на­сиченого сприймання, яке викликає хвилювання, радість, захоплення, зацікавленість, прагнення створити прекрасне та виразити це словами, мо­вою, цікавою казкою чи розповіддю. Адже дити­на через образотворчість «розповідає» про свій власний світ, про свої фантазії, уяву, почуття. Враження дошкільного дитинства відкладаються в пам'яті на все життя і вирішують подальший розвиток людини. В емоційному сприйнятті ото­чуючого світу у дитинстві зароджуються витоки майбутньої творчої особистості. У навчанні необхідно розвивати не тільки ро­зумову, а й емоційну сферу. Істинно художня освіта допомагає розвинути вміння долати слабкість і страх, розвинути ініціативність, здіб­ність мислити та діяти самостійно й природньо, без примусу. А в результаті — глибоке розуміння життєвих процесів. Здатність бачити, відкривати й створюва­ти нове. Повноцінна освіта допоможе людині будь-якої професії стати творцем. Художні здібності виявляються у дітей дошкіль­ного віку індивідуально, у різний час і в різних формах. Тому помилково поділяти дітей на здібних і нездібних до художньої творчості. Безумовно, природній потенціал дитини віді­грає значну роль у формуванні творчої особистості, однак без систематичного навчання розвиток здіб­ностей сповільнюється.


Однією із сфер, де проявляється творча актив­ність дітей, є образотворче мистецтво. Як відомо, всі діти малюють. Малювання є основним засобом вираження себе на ранніх стадіях життя. У малю­ванні діти вільні від обмежень (знання нотної гра­моти в музиці, уміння виразити свою думку в лі­тературі), і тому з усіх видів художньої творчості воно їм найближче. Спираючись на свій творчий інстинкт, діти знаходять дивовижні рішення, само­стійно відкривають образотворчі закони. Саме завдяки малюнку дорослі отримують мож­ливість зазирнути у внутрішній світ маленької людини, зрозуміти логіку дитячої творчості, бо малювати й думати для неї – одне і те ж саме. В малюнках діти не зображають реальний світ, вони відтворюють свій особистий світ на папері. Характерною особли­вістю дитячих малюнків є зосередженість, лаконіч­ність і концентрація думки. Образотворчі засоби спроможні передавати думки і почуття безпосеред­ньо, вони більш особистісні та інтимні. Вони також мають невичерпний потенціал розвитку емоційної сфери дитини. Без розвитку почуттів, без розвитку уяви, без пристрасті до творчості людина сьогодні не зможе стати успішною в області найвужчих і суто технічних знань. Творча уява сьогодні все більше ці­нується у всіх галузях життя. Заняття малюванням розвивають людину в цілому, прилучають її до найголовнішого — процесу творчості. Художня творчість приносить дитині душевну рівновагу, розкриває її здіб­ність до навчання, стимулює прагнення дума­ти, аналізувати, шукати й знаходити оптимальні рішення у різних випадках. Мобілізуючи великі затрати розумової діяльнос­ті, малювання прискорює процеси розвитку просто­рового мислення, образного бачення, розвиває розу­мові здібності, спостережливість, відчуття гармонії.


За даними Н. Аллахвердової, у шість-сім років, а іноді і в дев'ять-одинадцять, відбувається криза образотворчої діяльності. У міру ускладнення жит­тєвих вражень дитини, однієї інтуїції для виражен­ня світосприйняття через малюнок стає недостат­ньо. У зв'язку з цим настає віковий і творчий злам. В результаті втрачається чіткість малюнка, його на­ївність, пропадає гармонійне світосприйняття. Ди­тина більше не може обмежуватися імпровізацією, стихійністю, фантазією. Розвиваючись фізично, дитина дорослішає і в мистецтві. На новому етапі для творчості дитині необхідно мати деякі професійні навички й знання. Розкриття здібностей дитини здебільшого залежить від того, чи вчать її малювати, чи пізнає вона ремесло художника, чи знає техніку письма, графіки та вза­галі всієї технології, яка необхідна при малюванні. Ці знання звільнять дитину від сумнівів у своїх здібностях, допоможуть зосередитись, набути впев­неності, вони будуть сприяти виявленню тих задат­ків, якими дитина володіє від природи, допоможуть виразити себе, зберегти й закріпити творчу свободу. Безумовно, щедро обдаровані від природи та­лантом діти зберігають свою творчу індивідуаль­ність і в більш пізньому віці, а то і впродовж усьо­го життя (як українські народні митці К. Білокур, Г. Собачко, М. Приймаченко). Цікавими є дослідження американських педаго­гів та психологів, зокрема Торренса, автора системи вимірювання творчих здібностей. Він повідомляє, що спадковість не є найважливішим показником творчої продуктивності.


На основі своїх досліджень Торренс стверджує, що формування творчого характеру залежить і    більше від родини, яка здатна розвинути або знищити творчий потенціал дитини ще у до­шкільному віці. Тому великого значення набуває система виховання творчих здібностей як у сім'ї, так і у дошкільних та шкільних закладах освіти. І саме від натхнення, зацікавленості педаго­га залежить гармонійний розвиток дошкільника. Якщо сам педагог «живе» цим, він і дітей навчить бачити красу навколишнього світу, відображати її в творчих роботах та розповідати про своє рідне довкілля. Найкращий спосіб  розвинення творчих здібностей у дітей – це бути самому педагогу творчою особистістю. Це стосується й батьків. Найбільша кількість цікавих малюнків нале­жить дітям до шести-семи років. Потужна інтуї­ція у цьому віці компенсує недостатність знань про життя, допомагає втілити найсміливіші задуми ди­тини. Педагоги НВК № 179 прагнуть посіяти прекрас­не в дитячі душі, наповнювати їх добром, красою, чуйністю, яскравістю, багатобарвністю. Чи будуть наші вихованці художниками, ще не відомо, але в тому, що вони будуть носіями доброго, прекрас­ного, ми впевнені. Досвід образотворчої діяльності, через який людина проходить у дитинстві, познача­ється на формуванні її особистості. Можна з твер­дістю сказати, що із дітей з творчими здібностями виростуть всебічно розвинуті люди, незалежно від того, яку саме професію вони оберуть у подальшому житті. Сподіваємось, що представлені зразки творчих робіт надихнуть педагогів на створення сприятли­вих умов для творчої самореалізації кожної дитини, формування її життєвої компетентності, розвитку в ній ціннісного ставлення до світу Природи, Куль­тури, Людей, Самої Себе!

 


Автор: Т. В. Головко, вихователь
НВК № 179, м. Харків

Науково-методичний журнал "Логопед", березень 2011