Головна Кохлеарна імплантація – шлях у світ звуків
Кохлеарна імплантація – шлях у світ звуків
Четвер, 02 червня 2011, 11:30

Наразі рівень розвитку сурдотехніки дозволяє людям з розладами слуху за допомогою сучасних слухових апаратів чути звуки навколишнього світу, музику й мовлення. Утім, існують дуже складні ура­ження слухового аналізатора, за яких навіть най­потужніші слухові апарати не допомагають. Ідеть­ся про важку сенсоневральну приглухуватість, або глухоту.



Розглянемо механізм слуху:

 

  • Зовнішнє вухо вловлює звуки й передає їх зов­нішнім слуховим проходом барабанній пере­тинці.
  • Барабанна перетинка перетворює звук на ві­брацію.
  • Вібрація через ланцюг слухових кісточок пере­дається у вушну завитку.
  • Рідина в завитці починає коливатися, стимулю­ючи волоскові клітини.
  • Волоскові клітини генерують дуже слабкі елек­тричні сигнали, що стимулюють слуховий нерв. З одного боку завитки знаходяться клітини, які передають інформацію про звуки високої частоти, а з іншого — клітини, які передають звуки низької частоти.
  • Мозок сприймає ці електричні сигнали як звуки.




Причиною сенсоневральної глухоти є патоло­гія внутрішнього вуха, під час якої волоскові клі­тини завитки не перетворюють звукові коливання на електричні імпульси, які повинні сприйматися мозком. Якщо глухота в дитини настала в ранньо­му домовленнєвому періоді або дитина народилася з цією патологією, це негативно позначається на формуванні мовлення, що спричиняє інші відхи­лення в розвитку особистості загалом. Мозок лю­дини потребує необхідного досвіду у розпізнаванні звуків з раннього дитинства. У випадку, коли слу­ховий апарат не може допомогти, застосовується кохлеарна імплантація. Саме тому в разі вродженої глухоти важливо провести імплантацію до досяг­нення дитиною п'ятирічного віку, а найкраще — у віці до трьох років, інакше час буде згаяно безповоротньо. Кохлеарний імплант — це електронний при­стрій, що виконує функції ушкоджених або від­сутніх волоскових клітин завитки, забезпечуючи електричну стимуляцію слухового нерва. Він складається з двох частин:

  • внутрішньої (імплантованої в черепну коробку за вухом);
  • зовнішньої.



Внутрішня — імплантована частина, яка скла­дається з корпуса приймача й електродів, що вводяться в завитку. Зовнішня частина імпланту представлена передавачем і блоком управління, що складається з мікрофона, мовленнєвого процесора, блоку живлення. Кохлеарна імплантація — це система заходів, що передбачає три етапи.


  1. Передопераційне діагностичне обстеження.
  2. Хірургічна операція.
  3. Підключення мовленнєвого процесора, слухо-мовленнєва реабілітація.



На першому етапі здійснюється всебічне обсте­ження пацієнта лікарями-фахівцями, аудіологами, психологами, визначаються можливості проведення кохлеарної імплантації. Другий етап — хірургічна операція, під час якої корпус імпланту вводиться під шкіру за вухом лю­дини, а електроди — у завитку. Операція кохлеарної імплантації здійснюється під загальним наркозом, триває зазвичай близько 2-3 годин і не є технічно складною. Через місяць після операції залишається



Внутрішня частина кохлеарного імпланту


невеликий шрам за вухом, який прикривається во­лоссям. Відразу після операції може спостерігатися незначний розлад вестибулярного апарата. Третій етап кохлеарної імплантації — реабі­літація. Через чотири-шість тижнів після операції здійснюється підключення мовленнєвого процесо­ра до кохлеарного імпланту й його первинне на­лаштування. З цього моменту пацієнт може чути звуки. Мовленнєвий процесор налаштовується кіль­ка разів — створюються індивідуальні програми прослуховування звуків у різних шумових умовах. Ця робота спрямована на формування в людини повноцінних слухових відчуттів. Принцип дії кохлеарного імпланту:


  • мікрофон сприймає звук;
  • звук, перетворений на електричний сигнал, пере­ дається від мікрофона в мовленнєвий процесор;
  • мовленнєвий процесор перетворює електричні сигнали на цифрові;
  • цифрові сигнали надходять у передавач;
  • передавач надсилає радіосигнали з цифровим кодом через шкірний покрив на внутрішню частину кохлеарного імпланту;
  • імплант перетворює закодовані цифровим ко­дом радіосигнали на електричні імпульси;
  • електричні імпульси надсилаються через елект­роди у завитку для стимуляції слухового нерва;
  • нервові імпульси розпізнаються мозком як зву­ки, забезпечуючи слухове сприйняття.



Кожен мовленнєвий процесор програмується індивідуально (відповідно до стану слуху пацієнта).
Слід розуміти, що проведення кохлеарної імплантації й налаштування мовленнєвого процесора є недостатніми заходами для успішного формування в дитини мовленнєвої функції. Дитині необхідно відвідувати заняття із сурдо­педагогом, метою яких є розвиток мовлення.


Зовнішня частина кохлеарного імпланту

Сурдопедагог

  • проводить роботу з розвитку слухового сприй­няття звуків навколишнього світу й мовленнє­вих сигналів,
  • формує вміння вимовляти звуки й комуніка­тивні навички,
  • здійснює загальний розвиток дитини,
  • надає психологічну допомогу дитині та її близьким.



Післяопераційна реабілітація може тривати від трьох місяців до двох років і передбачає спільну роботу дитини не лише із сурдопедагогом, але і з іншими фахівцями: аудіологом, логопедом, фо-нопедом, музичним педагогом, психологом. Під час проведення систематичних занять дитина з кохлеарним імплантом швидко просувається в мовлен­нєвому й загальному розвитку. Отже, діти з кохлеарними імплантами розви­ваються значно швидше за непрооперованих одно­літків.




Автор: К. І. Васильєва, старший викладач ХНПУ
імені Г. С. Сковороди, м. Харків

Науково-методичний журнал "Логопед", березень 2011

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити