Головна Словник термінів
Всі терміни | По буквам: А Б В Г Д Е Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я
Термін Визначення
Імпульсивність

Схильність до скоєння необдуманих дій під впливом випадкових зовнішніх обставин або випадкових власних думок та емоцій; брак або недостатність планування власних дій і самоконтролю.

Інтелект

Індивідуальні особливості структури пізнавальної сфери людини.

Інтеріоризація

Процес переходу від зовнішньої, реальної дії до внутрішньої, ідеальної.

Агнозія

Порушення різноманітих видів сприймання, яке виникає при певних ураженнях мозку (зорові, слухові, тактильні агнозії).

Аграматизм

Порушення розуміння (імпресивне) і приймання (експресивне) граматичних засобів мови.

Акалькулія

Порушення рахунку і рахункових операцій внаслідок органічного ураження різноманітних зон кори головного мозку.

Алалія

Відсутність або недорозвинення мовлення внаслідок органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку у внутрішньоутробному або ранньому періоді розвитку дитини (до 3х років).

Амнезія

Порушення пом`яті, що виникає при різноманітних локальних ураженнях мозку.

Анальгезії

Відсутність больових відчуттів

Анамнез

Сукупність данних про умови винекнення і перебігу хвороби, історію розвитку дитини на всіх етапах її життя.

Анастезія

Зникнення відчуттів, втрата чутливості в окремому або декількох аналізаторах.

Артикуляція

Діяльність мовленнєвих органів, пов`язана з вимовою звуків мовлення і різноманітних їх комплексів, які складають склади, слова.

Атаксія

Розлад координації рухів, спостерігається при різноманітних захворюваннях головного мозку.

Аутизація

Зменшення потреби у спілкуванні, погіршення контактів з оточенням.

Афазія

Повна або часткова втрата мовлення, обумовлена локальними ураженнями головного мозку.

Афект

Короткочасний, максимальний за інтенсивністю емоційний стан (лють, жах, відчай, екстаз, екзальтація, тощо), під час якого знижується ступінь самовладання: дії та вчинки здійснюються за особливою емоційною логікою, а не за логікою розуму.

Афонія

Повна відсутність голосу.

Безладність мислення

Спостерігається розлад синтезу, в наслідок чого втрачається і змістовна і граматична побудова мови.

Брадилалія

Патологічно уповільнений темп мовлення

Бульбарна дизартрія

Вид мовленнєвого порушення, який виникає при ураженнях продовгуватого мозку у звязку з руйнуванням ядер черепно-мозгових нервів. Характерний вялий параліч або парез м'язів глотки, гортані, язика, м'якого піднебіння.

Відчуття

Пізнавальний психічний процес відображення в мозку людини окремих властивостей і якостей предметів, явищ та подій, що безпосередньо діють на органи чуття.

Вербалізм

Недолік, при якому словесний вираз у дітей не відповідає конкретним поняттям та уявленням.

Виховання

Систематичне і цілоспрямоване управління процесом формування особистості.

Вищі психічні функції

Складні системні психічні процеси, що відбуваються під час розвитку людини під впливом суспільства, що забезпечують пластичність й адаптивність поводження.

Воля

Свідома саморегуляція людиною своєї поведінки і діяльності, регулююча функція мозку, що полягає в здатності активно домагатись свідомо поставленної мети, переборюючи зовнішні та внутрішні перешкоди.

Гіпальгезія

Притуплення больових відчуттів.

Гіперкінез

Насильницькі мимовільні рухи, що виникають при порушеннях нервової системи.

Гіперопікування

Система взаємостосунків у родині, коли дитиною занадто опікуються і контролюють її.

Геміплегія

Ураження на одній половині тіла функцій довільної рухомості, тобто параліч (парез) однієї частини тіла.

Дезадаптація

Порушення у процесі пристосування живого організму до дії факторів навколишнього і внутрішнього середовища.

Депресія

Пригнічений, тужливий настрій, який може спостерігатися від декількох днів до декількох місяців. При цьому людина переймається тим, що з нею відбувається.

Дизартрія

Складне порушення звукової сторони мовлення, обумовлене недостатністю іннервації мовленнєвого апарату. При дизартрії спостерігаються розлади моторної сторони усного мовлення, тобто розлади артикуляції, дихання, голосоутворення, темпу, ритму та інтонації. Причиною може бути гіпертонія, гіпотонія або дистонія м’язів.

Дисграфія

Часткове, специфічне, стійке порушення писемного мовлення, основним симптомом якого є наявність стійких помилок на письмі, не дивлячись на достатній рівень інтелектуального розвитку, регулярності навчання, а також за відсутності грубих порушень слухового та зорового аналізаторів.

Дислалія

Порушення звуковимови, при нормальному слуху та збереженій іннервації мовленнєвого апарату. Спостерігаються заміни звуків, їх змішування та спотворення.

Дислексія

Дислексія – це часткове, специфічне порушення процесу читання.

Дисфонія

Часткові порушення висоти, сили та тембру голосу.

Дисфорія

Стан похмурого, тужливо-злостивого настрою, з відтінком невдоволення, роздратованості, що часто виникає несподівано, без зовнішньої причини і продовжується від декількох годин до кількох днів.

Егоїзм

Морально-психологічна риса особи, полягає в надмірній зосередженності на своєму "Я", замкненості у вузькому світі своєї індивідуальності.

Егоцентризм

Специфічна орієнтація духовного світу людини на саму себе, на своє "Я", небажання і невміння бачити інших людей.

Ейфорія

Підвищений настрій з відтінком благодушності, задоволення, радошів, що не відповідає ситуації і обставинам особистого життя.

Екзогенний

Стан, породжений зовнішніми причинами, що лежать за межами організму, навідміну від ендогенного.

Експліцитний

Явний, чіткий, розгорнутий, доступний зовнішньому спостереженню (на відміну від імпліцитного). Наприклад, мислення експліцитно розгортається у мовленні.

Екстеріоризація

Перехід внутрішніх мисленнєвих, психічних актів у зовнішній план, в конкретні зовнішні реакції і дії людини. Вона невіддільна від інтеріоризації, це дві співіснуючі протилежності психіки.

Електроенцефалографія

Метод дослідження біоелектричних потенціалів біострумів мозку та їхня об'єктивізація у вигляді електроенцифалограми (запис на спеціальній стрічці характерного малюнка біоелектричної активності).

Емоції

Психічні стани і процеси людини, у яких реалізуються її ситуативні переживання. Також це властивості людини, оскільки в них виявляються позитивне або негативне ставлення індивіда до самого себе, до певних об'єктів, сфер діяльності, до інших людей.

Емоційна лабільність

Коливання настрою; легкі переходи від благодушності до гнівливого чи пригніченого стану.

Емоційне спілкування

Різновид соціального спілкування, яке спирається на емоції і почуття людей.

Емоція

Особливий клас психічних процесів і станів повязаних з інстинктами, потребами й мотивами, що відображають у формі безпосереднього тимчасового переживання (задоволення, радості, страху, тощо) значущість для життєдіяльності індивіда явищ і ситуацій, які діють на нього.

Етіологія

Вчення про причини й умови виникнення хвороби, недугу, патологічного стану.

Жести

Виражальні рухи рук, пальців (використовуються як допоміжний засіб спілкування людей).

Життєва сфера

Певний аспект життя, відносно незалежний від інших (сімейне життя, шкільне життя, сфера міжособистісних стосунків).

Життевий цикл

Послідовність вікових фаз індивідуального розвитку людини від народження до смерті.

Заїкання

Порушення темпо-ритмічної організації мовлення, обумовлене судомним станом м’язів мовленнєвого апарату.

Загальне недорозвинення мовлення

Це різноманітні складні мовленнєві розлади, при яких порушені формування всіх компонентів мовленнєвої системи, що відносяться до звукової та змістовної сторони мовлення. (Звуковимова, лексика, граматика, зв`язне мовлення)

Зона Брока

Центр моторного мовлення, розташований у задній частині нижньої лобної звивини лівої півкулі.

Зона Верніке

Центр сприймання мовлення, який знаходиться у задньому відділі верхньої скроневої звивини лівої півкулі.

Корекційна педогогіка

Наука про закономірності й особливості освіти, виховання і навчання осіб переважно дитячого віку з порушеннями психофізичного, емоційного і/або розумового розвитку.

Коркова дизартрія

Порушення довільної моторики артикуляційного апарату при якому погіршується динамічне переключення від одного звуку до іншого.

Ламбдацизм

Неправильна вимова звуків Л, Л`

Лепет

Голосові реакції дитини на позитивні подразнення; виявляється на другому (індивідуально) місяці життя у вигляді різноманітних нескладних звукових комплексів (починаючи з гуління) і поступово ускладнюється (багаторазове повторення складів); при мовленнєвих вадах з`являється у дітей із запізненням.

Логопедія

Наука про порушення мовлення, причин цих порушень, методи попередження, виявлення та усунення мовленнєвих порушень.

Логопсихологія

Галузь спеціальної психології, в якій вивчається психічний розвиток осіб з порушеннями мовлення.

Логорея

Беззв`язний мовленнєвий потік, як прояв мовленнєвої активності (при сенсорних порушеннях).

Міміка

Рухи м`язів обличчя, очей, які показують різні почуття людини: радість, печаль, здивування, страх та інші.

Мінімальні стерті дизартричні розлади

Незначне порушення мовлення центрального органічного генезу, яке проявляється в основному фонетичними порушеннями

Ментизм

Мимовільно виникаючий, некерований потік думок.

Мова

Система знаків, яка є засобом спілкування, мисленнєвої діяльності, передачі інформації та її зберігання.

Мовлення

Оволодіння та застосування особистістю певної мови в процесі її спілкування з іншими людьми, тобто в процесі мовленнєвої діяльності (мова в дії).

Модуляція голосу

Зміна висоти голосу, пов`язана з інтонацією.

Мутизм

Припинення мовленнєвого спілкування внаслідок тяжкої психічної травми (має тимчасовий характер і належить до групи невротичних реакцій).

Настрій

Відносно тривалий психічний стан душевної орієнтованості, в основі якого лежить емоція (позитивна або негативна, однак не нейтральна).

Научування

Набуття сенсомоторного й інтелектуального досвіду, нових форм поведінки; засвоєння особою, яка навчається, соціального досвіду, знань, умінь і навичок, вироблених людством протягом тисячоліть; у соціальні психології результатом научування є соціалізація особистості.

Неадекватність емоцій

Парадоксальна емоційна реакція, яка не відповідає ні силі, ні глибині подразника.

Невроз

Функціональний розлад, "зрив" вищої нервової діяльності в результаті перенапруження основних нервових процесів - збудження, гальмування та їх динаміки.

Невропатія

Стан підвищеної збудливості нервової системи у поєднанні з підвищеною виснажливістю.

Негативізм

Протидія вимогам, або немотивована відмова від контактів.

Недорозвинення мовлення

Якісно низький рівень сформованості порівняно з нормою тієї чи іншої мовленнєвої функції або мовленнєвої системи загалом.

Неуважність

Нестійкість уваги, виявляється у підвищеній реактивності на зовнішні подразнення, недостатній зосередженності на об'єкті відображення.

Норма

Узаконене встановлення, визнаний обов'язковим порядок, устрій чого-небудь. В загальній психології нормою називають міру розвитку і виявлення психічних функцій і властивостей.

Обтуратор

Засіб (пластина) для закриття дефекту твердого піднебіння при його розщілинах.

Онтогенез

Процес розвитку індивідуального організму, тобто сукупність послідовних морфологічних, фізіологічних та біохімічних перетворень організму від його зародження до кінця життя.

Орфографічна навичка

Це автоматизований компонент свідомої мовленнєвої діяльності людини, за умов перебігу її у письмі.

Особистість

Людина як суспільній, соціалізований індивід. Особистістю не народжуються, вона формується у процесі набуття соціально-культурного досвіду.

Підкіркова дизартрія

Вид дизартрії, для якого характерно порушення м`язового тонусу, наявність гіперкінезів (порушення фанації та артикуляції), в наслідок ураження підкіркових відділів головного мозку.

Пам`ять

Психічний процес, який відображає досвід людини шляхом запам`ятовування, зберігання та відтворення.

Патогенез

1) Вчення про загальні закономірності розвитку, перебігу та кінця хвороби; 2) Механізм розвитку конкретної хвороби, патологічного процесу або стану.

Патологія

Наука, що вивчає закономірності виникнення і розвитку хвороб, окремих патологічних процесів і станів.

Патопсихологія

Галузь психології, в якій досліджуються закономірності змін психічної діяльності та характеристики особистості під час хвороби.

Педагогічна занедбаність

Стійке відхилення у свідомості й поведінці дитини, зумовлене негативним впливом середовища, недоліками виховання, прогалинами у навчанні.

Персеверація

Нав`язливе повторення одних і тих самих попередніх рухів, слів, фраз, образів, думок. Розрізняють моторну, сенсорну й інтелектуальну персеверацію.

Поведінка

Сукупність дій, здійснюваних індивідом у процесі взаємодії з середовищем; це зовнішній вияв психічної діяльності.

Постнатальний

Післяпологовий, післяродовий.

Потреба

Стан організму особистості, соціальної групи, суспільства в цілому, який залежить від об`єктивних умов їх існування і розвитку.

Просодика

Загальна назва таких ритміко-інтонаційних сторін мовлення, як висота, гучність голосового тону, тембр голосу, сила наголосу.

Псевдо-бульбарна дизартрія

Вид дизартрії, при якому спостерігається спастика м`язів, яка виникає в наслідок органічного ураження головного мозку (провідних шляхів).

Психіка

Здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу.

Психічні процеси

Окремі вияви психічної діяльності людини, які умовно можуть бути самостійними обєктами досліджень (відчуття, сприймання, мислення, память, увага, уява).

Психолінгвістика

Наука, в якій вивчаються мовленнєва діяльність, її сутність, внутрішня структурна організація (мовленнєві дії, розуміння та виникнення мовленнєвого висловлювання), взаємодія та взаємозумовленність понять "мова" та "мовлення", місце і роль мовленнєвої діяльності у загальному контексті інтелектуального процесу.

Психопатологія

Галузь медицини, яка вивчає хвороби психіки, їх причини, перебіг, запобігання й лікування.

Реабілітація

1) Відновлення або компенсація порушенних функцій організму та працездатності хворих й інвалідів, тобто це повернення хворого до нормального життя в межах його психофізичних можливостей. 2) Комплексна багатоетапна система медичних, соціально-психологічних, педагогічних заходів, спрямованих на усунення чи пом`якшення вад розвитку дітей-інвалідів і дітей з обмеженими фізічними та розумовими можливостями, інтеграцію в соціум, залучення до громадського життя і праці.

Регідність

Недостатність пластичності або повна неспроможність, нездатність корегувати программу власної діяльності відповідно до вимог ситуації.

Релаксація

Розслаблення, зменшення тонусу скелетної мускулатури.

Ринолалія

Порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату. Буває органічного походження відкрита ринолалія – коли повітря при мовленні потрапляє одночасно у ротову та носову порожнину через щілину у твердому піднебінні, і закрита ринолалія – коли повітря при мовленні не потрапляє у носовий резонатор. Також буває функціональна ринолалія – коли м’яке піднебіння недостатньо піднімається і не утворює з’єднання зі стінкою глотки (валиком Пассавана), у зв’язку з чим, повітря невеличкою порцією все ж потрапляє у носову порожнину.

Риси особистості

Стійкі елементарні, індивідуальні психологічні властивості людини, що характеризують її як особистість.

Розвиток

Видозміни від простого до складного, від нижчого до вищого в наслідок накопичення кількісних змін, що зумовлюють якісні перетворення. Розрізняють онтогенез (розвиток від народження до кінця життя) та філогенез (розвиток, який відбувається під час біологічної еволюції під впливом умов життя).

Розгальмованість

Процесс, який виявляється у надмірній рухливості, метушливості, незібраності, непосидючості дитини. Психомоторна розгальмованість часто поєднується з нестійкістю уваги, відволіканням, підвищеною виснажливістю, імпульсивністю. Особливо характерна для дошкільного та молодшого шкільного віку, спостерігається у дітей з різними проявами інфантилізму, затримкою психомоторного розвитку, загальним психічним недорозвитком, тощо.

Розум

Узагальнена характеристика пізнавальних можливостей людини.

Ротацизм

Неправильна вимова звуків Р, Р'.

Сензитивний період

Етап найінтенсивнішого розвитку певних психічних функцій, оптимальний для засвоєння відповідних видів діяльності.

Сенсорна гіпопатія

Зниження інтенсивності сприймання

Сенсорний

Чуттєвий, пов`язаний із відображенням дійсності за допомогою відчуттів і сприймань.

Сигматизм

Порушення вимови свистячих та шиплячих звуків.

Сигнальні системи

Способи регуляції поведінки живих істот у навколишньому середовищі, властивості якого сприймаються головним мозком у вигляді сигналів, що сприймаються органами чуття, як відчуття кольору, звуку, запаху, тощо (перша сигнальна система), або подаються у знаковій системі - мова, звуки музики, малюнки, схеми, виразні рухи, тощо (друга сигнальна система).

Симптом

Характерний вияв, ознака психічних або органічних порушень і захворювань, що свідчать про зміни нормального функціонування організму або психіки.

Симультанний аналіз та синтез

Це одномоментний механізм організації діяльності кори головного мозку, який локалізований у тім`яно-скронево-потиличній зоні (зона перекриття).

Синдром

Сукупність ознак (симптомів).

Складний дефект

Поєднання двох або більше дефектів розвитку, що є не лише сумою дефектів, а й зумовлюють якісну своєрідну структуру психічного дефекту.

Соціалізація

Процес, за допомогую якого індивід здобуває знання, цінності, соціалдьні навички та соціальну чутливість, що доє йому змогу інтегруватися у суспільство і поводитися у ньому адаптовано.

Сприймання

Відображення у мозку людини предметів та явищ, в сукупності властивостей, якостей та частин при їх дії на органи чуття.

Стафілографія

Операція аналогічна уранопластиці, яка має на меті виправлення ушкоджень у м'якому пыднебінні.

Страх

Стан тривожного, боязливого напруження, який виникає без певних або достатніх на те мотивів.

Структура дефекту

Психічний синдром, що складається з первинного синдромоутворювального симптому (фоктора) і вторинних, які виникають внаслідок взаємозалежності єлементів психічної системи.

Судороги

Неконтольовані скорочення м`язів.

Сукцесивний аналіз та синтез

Це послідовний механізм організації діяльності кори головного мозку, який локалізується у лобній зоні.

Тахілалія

Патологічно прискорений темп мовлення

Тонічна судорога

Тривале скорочення м`язів.

Тремор

Мимовільні ритмічні дрижання кінцівок, голосу, язика.

Тривога

Стан немотивованого неспокою, який може відображатися і на поведінці людини.

Увага

Зосередженність діяльності суб'єкта у певний момент часу на реальному або ідеальному об'єкті (предметі, події, образі, думці, тощо) під час одночасного абстрагування від інших.

Уміння

Використання суб'єктом наявних знань і навичок для вибору і здійснення прийомів, дій відповідно до поставленої мети.

Уранопластика

Хірургічне оперативне закриття щілин і дефектів твердого піднебіння. Аналогічна уранопластиці операція для закриття дефектів м'якого піднебіння називається стафілографія.

Уява

Психічний процес, що полягає у створенні людиною нових образів, уявлень, думок на базі її попереднього досвіду.

Фенотип

Сукупність усіх ознак і властивостей організму, що сформувалися у процесі його індивідуального розвитку (онтогенезу). Фенотип визначається взаємодією генотипу, тобто спадкової основи організму, з умовами середовища, в яких відбувається його розвиток.

Фонематичний слух

Мовний слух, що передбачає розрізнення звуків мови як фонем і цим сприяє осмислення граматичної форми і значення слів.

Фонетико-фонематичне недорозвинення мовл

Порушення процесів формування мовної системи рідної мови у дітей з різноманітними мовленнєвими порушеннями внаслідок дифектів сприймання та вимовляння фонем.

Фрустрація

Психічний стан, який виникає внаслідок реальної чи уявної перешкоди, що заважає досягненню мети. Виявляється у відчуттях напруги, тривоги, гніву, тощо...

Функціональний розлад

Загальний термін для позначення будь-якого розладу певної функції, причиною якого не є органічна патологія.

ФФНМ

Фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення - порушення процесів формування мовної системи рідної мови у дітей з різноманітними мовленнєвими порушеннями внаслідок дифектів сприймання та вимовляння фонем.

Характер

Набута в процесі взаємодії з довкіллям індивідуальна особливість особистості, функція якої полягає в об'єктивізації її спрямованості у формі стійких рис, виражених у специфічних та відносно константних способах поведінки.

Ціннісні орієнтації

Вибіркова, відносно стійка система спрямованості інтересів і потреб особистості, націлина на певний аспект соціальних цінностей.

Цінність

Поняття, що фіксує позитивне або негативне значення будь-якого об'єкта чи явища.

Центральна нервова система

Основна частина нервової системи тварин і людини, яка складається з накопичення нервових клітин (нейронів) та їх відростків; включая спинний та головний мозок. Функцією є виконання простих і складних високодиференційованих відображувальних реакцій, так званих рефлексів.

Церебральний

Мозковий, пов'язаний з головним мозком.

Циклограма

Запис рухів людини шляхом фотографування рухового об'єкта у вигляді серій моментальних і потрібних для данного дослідження знімків.

ЦНС

Центральна нервова система - основна частина нервової системи тварин і людини, яка складається з накопичення нервових клітин (нейронів) та їх відростків; включая спинний та головний мозок. Функцією є виконання простих і складних високодиференційованих відображувальних реакцій, так званих рефлексів.

Читання

Вид психічної діяльності; виявляється в асоціюванні із зображеннями літер звуковиз елементів мови (звуків, складів, слів, фраз).

Читання з губ

Зорове сприймання усної мови за видимими рухами мовленнєвих органів; доповнює слухове сприймання мови, особливо коли воно ускладнене об'єктивними причинами (сторонній шум, нечітке вимовляння) або своєрідними функціональними порушеннями (послаблення, втрата слуху).

Швидкість запам'ятовування

Визначаэться кількістю повторень, необхідних для запам'ятання нового матеріалу.

Я-концепція

Динамічна система уявлень людини про себе, яка включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних та інших особливостей, самооцінку та суб'єктивне сприймання зовнішніх факторів, що впливають на особистість.