Головна Підготовчий етап Особливості суфіксально-іменникового словотворення в учнів початкових класів школи для дітей з тяжкими вадами мовлення
Особливості суфіксально-іменникового словотворення в учнів початкових класів школи для дітей з тяжкими вадами мовлення
Субота, 07 травня 2011, 13:42

Значним внеском у всебіч­ний розвиток особистос­ті є навчання рідної мови, особливо того рівня, що роз­виває мовну культуру, забезпе­чує багатий словниковий за­пас, вільне володіння словом. Виконанню цього завдання сприяє вивчення словотвору — основного джерела поповнен­ня словника.

Зважаючи на мету і завдан­ня навчання української мови в школі, знання про склад сло­ва і словотвір є фундаменталь­ними. У шкільному курсі укра­їнської мови словотворення представляє самостійний розділ. У практиці роботи школи для дітей із тяжкими вадами мовлення (далі — ТВМ) увагу вчителів і дослідників привер­тає проблема засвоєння нави­чок словотворення і вживання похідних слів у мовленні мо­лодшими школярами із ТВМ. У дослідженнях, присвяче­них патології мовлення дітей з тяжкими його вадами (Р. Левіна, Н. Никашина, В. Тарасун, М. Шеремет, Н. Чередніченко), доведено, що відхилення та по­рушення мовленнєвого розвит­ку негативно впливають на за­своєння шкільної програми, формування особистості дитини.Тому не випадково одне з ва­гомих місць у програмі з укра­їнської мови (програма серед­ньої загальноосвітньої школи 1—4 (1—3) класи, 1997) відве­дено вивченню молодшими школярами складу слова та еле­ментів словотвору, що відбува­ється в певній послідовності, з поступовим ускладненням та розширенням обсягу матеріалу.

 

Тому не випадково одне з ва­гомих місць у програмі з укра­їнської мови (програма серед­ньої загальноосвітньої школи 1—4 (1—3) класи, 1997) відве­дено вивченню молодшими школярами складу слова та еле­ментів словотвору, що відбува­ється в певній послідовності, з поступовим ускладненням та розширенням обсягу матеріалу.

Однією з провідних тем у курсі української мови в 3 (2) класі є «Будова слова», де тіс­но переплітаються мовні яви­ща таких рівнів, як граматич­ний, лексичний, словотворчий; саме тут учні набувають і вдос­коналюють орфоепічні й орфо­графічні знання і вміння, над­звичайно важливі для культури усного й писемного мовлення.


У 3 класі молодші школярі і загальноосвітньої школи, і спе­ціальної після вивчення теми «Будова слова», на опрацюван­ня якої пропонується 32 години, де вивчають специфіку і роль кожної морфеми, ознайомлю­ються з морфологічним прин­ципом правопису і повинні зна­ти основні частини слова. Метою нашого досліджен­ня є вивчення особливостей лише одного виду словотворен­ня — суфіксально-іменнико­вого, бо саме в іменниках ви­являються словотворчі зв'яз­ки, що відображають процеси та явища навколишньої дій­сності. Цей спосіб найпоши­реніший та найпродуктивні­ший при творенні іменників, що пояснюється найбільшою кількістю іменникових суфік­сів в українській мові. Суфік­сальний спосіб утворення слів складніший у порівнянні з пре­фіксальним, тому що:

 

  • префікси не здатні зміню­вати в процесі словотворення частини певної належності по­хідного слова, що пояснюєть­ся відсутністю в префіксі як форманті тих граматичних оз­нак, які формують категорій­не значення слова;
  • префікси виникли набага­то пізніше, ніж частини мови,їх граматичні ознаки і суфікси, після того, як процес формуван­ня частиномовних категорій в основному завершився;
  • суфікс додається не до ціло­го слова, а до кореня його твір­ної основи;
  • при суфіксальному слово­творенні основа слова іноді ви­дозмінюється: відбувається від­сікання частини основи, змі­нюється її звуковий склад,відбувається чергування звуків;
  • суфікс уточнює чи видо­змінює понятійний зміст похід­ного слова;
  • суфікс є показником на­лежності слова до певної части­ни мови.


При цьому увага учнів по­стійно акцентується на формі слова, що змінилося, а така ро­бота не тільки уточнює і розши­рює словник, а й сприяє роз­витку орфографічного чуття і лінгвістичного мислення, що є дуже важливим моментом при навчанні дітей із ТВМ. Для одержання об'єктивних даних про стан словотворчої роботи в системі словниково­го запасу в практиці початко­вого навчання української мови учнів із ТВМ ми організували експериментальне досліджен­ня, яке було спрямоване на:

 

  • виявлення даних про рі­вень знань і вмінь з морфем­ного словотвору молодших школярів із ТВМ на основі по­рівняльного аналізу результатів обстеження учнів з нормаль­ним мовленням і тяжкими йо­го вадами;
  • виявлення труднощів опа­нування словотворчого проце­су української мови учнями по­чаткових класів шкіл для дітей із ТВМ;
  • з'ясування природи епідигматичних (дериваційних) помилок у дітей із ТВМ;
  • з'ясування причин вияв­леного рівня сформованості словотворчих навичок в учнів із мовленнєвою патологією.


Учням запропонували пи­сьмові завдання для з'ясування рівня сформованості словотвор­чих (конструктивних) умінь — утворення слів за допомогою суфіксів.Для аналізу виконання за­пропонованих завдань ми ви­значили:

 

  • лексичний склад утворе­них слів (наявність іменників, прикметників, дієслів та інших частин мови);
  • характер, кількість та при­чини помилок, що були вияв­лені в роботах учнів;
  • співвідношення правиль­них (суфіксально-іменникових) та помилкових (усіх інших та неправильних) словотворень;
  • кількість суфіксів, що ви­користовували учні при вико­нанні завдання;
  • порівняння словотворень, що були зроблені дітьми з вадами та без вад мовлення.

Результати виконання цього завдання виявили, що рівень сформованості словотворчих (конструктивних) умінь в учнів 3 класу із ТВМ значно нижчий порівняно з молодшими школя­рами без мовленнєвої патології.Так, стосовно кількісного та якісного показників утворених слів зазначимо, що учні шкіл для дітей з ТВМ утворили тіль­ки по одному прикладу до кож­ного слова, в нормі цей показ­ник становить 3 — 4 суфіксаль­ні утворення слів до кожного запропонованого. Порівнюю­чи завдання, які виконали уч­ні з нормальним мовленням, ми з'ясували, що учні спеці­альної школи утворили в 3 — 4  рази менше слів, ніж учні за­гальноосвітньої школи.При цьому можна конста­тувати, що загальна кількість відповідей в учнів із мовлен­нєвою патологією становить 1142, а в молодших школярів з нормальним мовленнєвим роз­витком — 1164. Отже, середній показник наведених прикладів такий: у молодших школярів із ТВМ — 10, 17, а в дітей без вад мов­лення — 35.

Аналізуючи словотворення учнів із ТВМ, ми відмітили знач­ну частотність різноманітних відхилень від норми 584 (51,2 %) та наявність невиконання зав­дання, чого практично не спо­стерігаємо в учнів загальноос­вітньої школи, де помилкових відповідей — 21 (1,8 %), а не­виконаних завдань немає. Подальший аналіз робіт був спрямований на виявлення по­милок та з'ясування їх харак­теру. Проаналізувавши одержа­ний матеріал, ми дійшли вис­новку, що цей вид роботи викликає в учнів із ТВМ певні утруднення, тому що кількість різноманітних помилок при ви­конанні цього завдання вияви­лася досить значною, а саме:

 

  • заміна словотворення сло­воформою (множиною або різ­ними відмінками іменника) (ліс — ліси; сад — сади; море — моря, мори; зуб — зуби), що пе­реважає і відповідає, за наши­ми припущеннями, першому виду помилок (216 помилок — 37,11 % від загальної кількості);
  • ненормативне вживання суфіксів, сполучення несуміс­них морфем та змішування за значенням суфіксів іменників (садник, садачик, ріканий, хмарець, лікарець) становитимедругий вид помилок (66 поми­лок— 11,3 %);
  • заміна слів, різних за зна­ченням, але подібних за звучан­ням (сад — сарай; ліки — лічил­ка, лісище, пілоти; стіл — стілці; нога — нагорі) — третій вид помилок (20 помилок — 3,4 %);
  • заміна слова на основі смислового наближення (хма­ра — літак, зуб — стоматолог, море — річника) та добір сино­німів (будинок — дім; школа — будинок) — четвертий вид по­милок (19 помилок — 3,2 %);
  • утворення інших частин мови за допомогою суфіксів (лісовий, морський, хмарно, лі­кувати) — п'ятий вид помилок (263 помилки — 45,1 %).


Кількісний аналіз експери­ментальних матеріалів показав, що 98,2 % учнів загальноосвіт­ньої школи виконали завдан­ня фактично без помилок (по­милки становлять усього 1,8 % і належать до п'ятого виду, за нашими припущеннями). Проаналізувавши роботи уч­нів шкіл для дітей з ТВМ, ми дійшли висновку, що майже всі школярі припускаються значної кількості помилок, пов'язаних з неправильним утворенням слів-іменників за допомогою суфіксів. Щодо виконання цієї впра­ви учнями школи для дітей із ТВМ, то тут загалом неправиль­них відповідей виявилося 584, що становить 51,2 %, правиль­но ж виконали завдання 48,8 % учнів (557 відповідей), дібрав­ши суфіксально-іменникові сло­ва, проте більшість яких була словами із значенням зменше­ності, пестливості (лісок, саж, водичка, річенька, сніжок) — 352 відповіді, що становить 42,9 % (у порівнянні 557 — 48,8 % правильних відповідей). Усі помилки, допущені уч­нями із ТВМ при виконанні нього завдання, ми виділяємо в блок — епідигматичні (дери­ваційні) помилки, які прояв­ляються в несформованості сло­вотворчих (конструктивних) умінь, а саме утрудненнях при утворенні слів за допомогою суфіксів, бо засобами слово­творення учні володіють недо­сконало. Аналізуючи завдання на ут­ворення слів-іменників за до­помогою суфіксів, звертаємо увагу на ті суфікси, що вико­ристовують учні при утворенні іменників, та відмічаємо: молод­ші школярі загальноосвітньої школи для виконання запропо­нованої вправи оперують суфік­сами з різними значеннями:

 

  • суфікси іменників змен­шено-пестливого відтінку: -ок,-чик, -ик, -инк, -к, -очк, -еньк, -оньк, -ець (лісочок, водичень­ка, хмаринка, сніжок), за на­шими припущеннями, — пер­ша група;
  • суфікси, що означають осібза їх діяльністю, професією,родом зайняття: -ик, -ник, -ак,-як, -ар (лісник, садівник, мо­ряк, лікар), — друга група;
  • суфікси із відтінком згру­білості чи збільшення: -ищ (лісище, річище, сніжище) — тре­тя група.


Порівняльні дані виконання завдання молодшими школяра­ми із ТВМ та загальноосвітньої школи свідчать, що в роботах дітей з вадами мовлення вико­ристано набагато менше імен­никових суфіксів. Загальна кіль­кість слів із суфіксами, що утво­рили учні із вадами мовлення, — 820 (71,9 %), проте найчастотнішими виявилися суфікси пер­шої групи — 49,9 % (352 слова); у незначній кількості робіт тра­пляються приклади із другої гру­пи суфіксів (164 слова), отже, ці суфікси застосовують учні шкіл для дітей із ТВМ нечасто — 19,9 %; суфікси третьої групи використовуються ненормова-но, учні утворюють неіснуючі в українській мові слова із суфік­сом -ищ (лікище, снігище) — 5,1 % (41 слово). Учні спеціаль­них шкіл-інтернатів поряд із су­фіксами іменників також вико­ристовують і суфікси прикмет­ників та дієслів для утворення нових слів — 32,1 % (263 сло­ва), що відповідає, за нашими припущеннями, четвертій гру­пі суфіксів. Таке словотворен­ня було виконано значно успіш­ніше, ніж суфіксально-іменни­кове. Однією з причин цього є, на нашу думку, доступніше для учнів утворення прикметників за допомогою запитання який?, ніж іменників молодшими шко­лярами із ТВМ, що пояснюєть­ся бідністю словникового запа­су учнів, зокрема суфіксальних іменників. На основі нашого аналізу можна констатувати, що зав­дання на утворення іменни­ків за допомогою суфіксів шко­лярі виконали таким чином:

 

  • правильно, тобто утворен­ня іменників за допомогою суфіксів, — 98,2 % учнів загаль­ноосвітньої школи (1143 слова) та 48,8 % учнів із ТВМ (557 слів);
  • неправильно (всі інші ут­ворення, в тому числі прикмет­никові і дієслівні) — 1,8 % (21 слово) учнів загальноосвітньої школи та 51,1 % учнів із ТВМ (585 слів).


Експериментальне вивчен­ня дериваційних процесів у дітей із нормальним мовленнєвим розвитком та з тяжкими його вадами виявило різні рівні сформованості словотворчих знань і практичних умінь у молодших школярів. На підставі отриманих ре­зультатів пропонуємо розподі­лити обстежуваних дітей на гру­пи залежно від правильності виконання запропонованого завдання. Найвищий рівень виконан­ня завдання: учень безпомил­ково виконав запропоновані вправи та одержав 5 балів, ха­рактеризується таким чином: учні мають достатні теоретичні знання, самостійно і свідомо володіють уміннями практич­ної роботи (молодші школярі знають основні частини слова: закінчення і основу; частини основи: корінь, префікс, суфікс; ознаки кожної морфеми). Учні вміють встановлювати зв'язки між лексичним значенням по­хідного слова та його морфем­ним складом; відокремлювати закінчення від основи, члену­вати основу на частини (мор­феми) з урахуванням історич­них чергувань; виконують усно та письмово аналіз будови сло­ва; свідомо добирають слова зі спільною суфіксальною чи пре­фіксальною морфемою; пра­вильно і в значній кількості ут­ворюють похідні слова за допо­могою певних словотворчих засобів (суфіксів); мають до­статній словниковий запас. Найвищий рівень володіння теоретичними знаннями і прак­тичними уміннями із словотво­рення виявили 80 % дітей з нор­мальним мовленнєвим розвит­ком, які правильно виконали запропоноване завдання. Молод­ші школярі із ТВМ не виявили найвищого рівня при виконан­ні цього завдання.


Високий рівень виконання завдання: допущено негрубі по­милки і в невеликій кількості (1 — 2), за що учень отримав 4 бали. Характеризується таким чином: учні мають помірні те­оретичні знання, але сформо­вані уміння практичної роботи (знають основні частини слова: закінчення і основу; частини ос­нови: корінь, префікс, суфікс; ознаки кожної морфеми). Учні вміють відокремлювати закін­чення від основи, членувати ос­нову на морфеми. Молодші школярі свідомо добирають сло­ва із спільною суфіксальною чи префіксальною морфемою при поділі слова за будовою. Учні правильно утворюють похідні слова за допомогою суфіксів, проте більшість з них є слова­ми із значенням зменшеності, пестливості, тобто відповідають першій групі суфіксів. Отже, ми можемо виділити 10,7 % учнів із ТВМ, які одер­жали 4 бали; молодших шко­лярів загальноосвітньої шко­ли, які показали високий рівень при виконанні цього завдання, виявилося 20 %.
Середній рівень виконання завдання; допущено помилки, проте в незначній кількості (3 — 4), за що учень отримав 3 бали. Характеризується таким чином: учні мають слабкі теоретичні знання і вміння практичної ро­боти, засоби словотворення сформовані в них недосконало, школярі мають певні утруднен­ня при утворенні слів за допо­могою суфіксів (ненормативно вживають суфікси, сполучають несумісні морфеми та змішу­ють за значенням суфікси імен­ників, утворюють інші частин мови за допомогою суфіксів, тобто припускаються помилок, які ми віднесли до другого та п'ятого видів помилок).


Діти недостатньо засвоїли лексичну наповнюваність нор­мативних словотворчих моде­лей, що функціонують у мовлен­ні; учні користуються слово­творчими засобами несвідомо, без опори на знання словотвор­чої норми. У них відсутні до­статні уявлення про морфологіч­ний склад слів, що виявляється в невмінні розрізняти й виділя­ти значущі частини слів: діти погано вміють ділити слова на морфеми, роблять це несвідо­мо, часто плутають послідов­ність і розташування морфем у слові й умовні позначення скла­дових частин кожної морфеми. До цього рівня належить, за нашими підрахунками, після виконання завдання 35,4 % уч­нів із ТВМ. Низький рівень виконання завдання; допущено грубі по­милки й у значній кількості (5 — 6 і більше), за що учень отри­мав 2 бали. Характеризується таким чином: учні не мають те­оретичних знань та не володі­ють умінням практичної робо­ти, отже, словотворчі (конструк­тивні) уміння та поняття в них не сформовані; не засвоюють словотворчі моделі, які існують у мові, не розуміють семанти­ки багатьох словотворчих засо­бів, вживають їх несвідомо, без опори на словотворчі норми, не можуть правильно сполучати твірну основу з афіксами та спо­лучати морфеми у складі похід­них слів. При самостійному конструюванні вибір морфем у дітей порушується, тому що вони недостатньо усвідомлю­ють значення морфем, через що і не диференціюють їх, не зав­жди можуть вибрати відповід­ну морфему, перебираючи од­ну за одною. При утворенні слів за допомогою суфіксів в учнів має перевагу заміна словотво­рення словоформою; заміна слів, різних за значенням, але схожих за звучанням; заміна слова на основі смислового на­ближення та добір синонімів; ненормативне вживання суфік­сів, утворення неіснуючих в ук­раїнській мові слів із суфікса­ми, сполучення несумісних мор­фем та змішування за значенням суфіксів іменників. Визначені помилки відносяться до першо­го — четвертого видів, що були виділені під час аналізу пись­мових робіт учнів.

 

Труднощі вибору морфем у дітей при словотворенні при­зводять до використання не­нормативних засобів морфоло­гічної диференціації основних і похідних слів, а звідси — мо­лодші школярі з ТВМ не засво­юють правил використання морфем відповідно до законів мови, морфологічних стерео­типів; у них відсутні достатні уявлення про морфологічний склад слів, що виявляється в невмінні розрізняти й виділя­ти значущі частини слів; учні вигадують склад слова, не вмі­ють орієнтуватися в його будо­ві, плутають послідовність роз­ташування морфем у слові; не знають словотворчого і грама­тичного значення, що привно­сять у слово афікси (суфікси та префікси). Наявність морфологічних помилок у молодших школя­рів із ТВМ свідчить і про недо­розвинення морфологічних систем, що пов'язано з не-сформованістю морфологічно­го аналізу, а також із неповно­цінністю фонематичного ана­лізу; невміння орієнтуватись у структурі слів гальмує процес засвоєння похідної лексики ук­раїнської мови. Учнів із ТВМ, які показали знання, що відповідають низь­кому рівню, та виконали запро­поновані вправи з великою кіль­кістю помилок, було 53,9 %. Результати дають змогу зро­бити висновки, що молодші школярі із ТВМ недостатньо засвоїли навчальний матеріал теми «Суфікс» з розділу «Будо­ва слова», не оволоділи знаннями про словотворчу роль су­фікса, а значить, і не відбуває­ться збагачення словникового запасу таких учнів під час оп­рацювання теми «Будова сло­ва» на уроках української мови. З огляду на це виникає не­обхідність у розробленні нової методики навчання дітей сло­вотворення у спеціальній по­чатковій школі. Виходячи із зазначеного ви­ще, слід відмітити, що під час вивчення теми «Будова слова» необхідно основну увагу спря­мувати не лише на засвоєння споріднених слів, на частини основи слова, а й саме на су­фікс і на усвідомлення учня­ми суфіксів іменників із різ­ними значеннями, що сприя­тиме збагаченню словникового запасу, а також даватиме змогу визначати та з'ясовувати зна­чення слова з опорою на існу­ючий у ньому суфікс.

 

Автор: Олена Ревуцька

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити