Головна Підготовчий етап Мовленнєва готовність семирічок із НЗНМ до засвоєння норм правопису
Мовленнєва готовність семирічок із НЗНМ до засвоєння норм правопису
Неділя, 29 травня 2011, 00:09

Згідно з концепцією лінгвістичної підготовки дітей до школи, що розроблена Є. Соботович, одне з її основних завдань – підготовка дітей до опанування писемного мовлення. З психологічної точки зору, писемне мовлення істотно відрізняється від усного і розвивається тільки за умови цілеспрямованого навчання, хоча передумови його формування закладаються задовго до того, як дитина навчатись у школі.


У поняття «писемне мовлення» як рівноправні складові входять читання і письмо. Процес письма – це складна усвідомлена форма мовленнєвої діяльності. Його опанування передбачає засвоєння не лише технічної сторони, а й норм правопису. Основними принципами, що регулюють правопис в українській та російських мовах, є фонетичний і фонемно-морфологічний. Сутність першого полягає в тому, що слова або окремі звуки, які входять до них, записуються так, як вимовляються, тобто на основі слухового сприймання і звукового аналізу слова. Морфологічний принцип передбачає стале написання морфем незалежно від того, в яких фонетичних умовах перебувають звуки, що входять у склад слова. Саме тому засвоєння морфологічного принципу письма складніше порівняно з фонетичним. Його опанування потребує сформованості так званої орфографічної навички (автоматизованого компонента свідомої діяльності, що виробляється у процесі її виконання). Процес формування орфографічної навички відбувається за участі складної мислительної діяльності. Природа орфографічної навички ґрунтується на мислитель ній операції узагальнення. У нього входять операції необхідні для розв’язання орфографічних завдань іі аналізу орфографічної ситуації  виділення з словесного контексту морфологічних елементів мови (Д. Богоявленський).


Аналіз шкільної успішності свідчить про недостатній рівень готовності дітей із НЗНМ до засвоєння фонемно-морфологічного принципу письма. Вони припускаються під час письма значної кількості орфографічних помилок, що набувають характер стійких дизорфографій (А.Ястребова, І. Колповська, В.Прищепова, Л.Шуйфер, І.Садовнікова). У зв’язку з цим виникає необхідність у підготовці дітей із НЗНМ до засвоєння фонемно-морфологічного принципу в дошкільному віці на практичному рівні опанування мовленнєвої діяльності. Звичайно, у цьому віці сформувати орфографічну навичку повною мірою практично неможливо, однак при відповідному корекційно-попереджувальному навчанні дитина може оволодіти окремими вербальними діями і операціями, з мовними одиницями, що входять до її структури. Це значною мірою забезпечить її готовність до успішного засвоєння норм правопису у школі. Перш ніж зупинитися на питанні про можливість формування окремих складових орфографічної навички у дошкільників, пропонуємо коротко розглянути її структуру:

 

  • уміння визначити орфограму, її вид і правило, що регулює написання;
  • уміння оперувати морфологічними одиницям мови;
  • певний рівень володіння звукобуквеним і складовим аналізом;
  • уміння визначати морфемний склад слова і на основі граматичних знань виділяти орфограму, що потребує перевірки


Отже, велике значення для засвоєння норм правопису має ступінь сформованості всіх сторін мовлення. Грамотне з погляду орфографії письмо формується на базі засвоєних практичних мовних знань з фонетики, лексики і граматики, а на певному рівні розвитку практичного фонематичного і морфологічного аналізу (Д.Богоявленський, Н.Алгазіна, В.Іванова, В.Орфинська) – на виробленій навичці довільного оперування фонологічними і морфологічними одиницями мови та спрямованості уваги на її формальні одиниці (Є.Соботович, І.Соботович). Становлення цих структур у дітей без відхилень у мовленнєвому розвитку починається вже в дошкільному віці і до початку шкільного навчання досягає певного рівня. Однак стан їх сформованості у старших дошкільників із НЗНМ вивчений недостатньо, що значно ускладнює діагностику готовності цих дітей до засвоєння норм письма. Саме тому ми розробили методику експериментального вивчення готовності дітей із НЗНМ до засвоєння фонемно-морфологічного принципу письма на основі визначення: мовних структур, операцій з мовними знаками; мовленнєвих умінь і навичок, що забезпечують засвоєння норм правопису. Ця методика охоплює 5 блоків завдань:


  1. Вивчення стану сформованості системи словозміни.
  2. Вивчення стану сформованості системи словотворення.
  3. Вивчення стану лексичної сторони мовлення.
  4. Вивчення стану сформованості операції морфологічного аналізу
  5. Вивчення стану фонетичної сторони мовлення



І. Дослідження системи морфологічної словозміни, проведене за методикою Є. Соботович, підтвердило, що до 6 років діти із НЗНМ у цілому опановують цю мовну систему; у їхньому мовленні є відмінкові закінчення іменників і узгоджених з ними прикметників, дієслів, числівників; сформоване розмежування числових, родових, видових морфем, що свідчить про практичне оволодіння основними граматичними категоріями і засобами їх позначення, а також граматичними стереотипами словозміни. Також ми виявили деякі відхилення у засвоєнні і використанні граматичних морфем. А саме:


  1. Недоліки диференціації значень предметно-синтаксичних морфем, близьких за семантикою. При виконанні завдань фіксувалися помилки на змішування закінчень родового, знахідного і місцевого відмінків, що означають різноманітні відтінки просторових відношень місця і напрямку дії, віддалення від місця, а також значення думок, почуттів про предмет. Відповідно змішувалися і прийменники (наприклад в і на): зошит лежить у столу, дівчинка катає сестру на колясці (правильно – в колясці).
  2. Нерозмежування відмінкових закінчень іменників за типами відмінювання, наприклад, змішування закінчень іменників у родовому відмінку множини (багато стулов, вухов, кошенятів, подібно до слів ІІ відміни: пирогів, грибів, столів)
  3. Недостатня диференціація відмінкових іменників істот на неістот. Як відомо, у назвах істот збігаються форми знахідного та родового відмінків, а в назвах неістот – знахідного та називного. Відтак, недоліки засвоєння цієї граматичної категорії призводять до змішування закінчень названих відмінків під час утворення каузативних форм слів. Наприклад: бачу на картці слон, тигр, кіт замість слона, тигра, кота.
  4. Недоліки засвоєння граматичної категорії роду, що виявлялись у 22,5 % обстежених дітей. 3 % дітей не могли узгодити рід іменників і прикметників у власному мовленні (жовта соничко, синя море, жовта курча, зелена відро, червона помідор, блакитний даль). У 19,5 % таких помилок не було, але із завданнями на практичне визначення роду іменників за граматичною формою прикметника діти не впоралися. Наприклад, логопед показував дитині малюнки (дах, яблуко, сукня, вишні) і запитував: «Про який з цих предметів можна сказати – червоний? Червона? Червоне? Червоні?» В основному спостерігалися помилки на розрізнювання середнього роду: діти плутали його з жіночим (червона яблуко, жовта сонце). Це свідчить про недостатнє спрямування уваги на граматичне оформлення мовлення.
  5. Помилки, пов’язані з недостатнім засвоєнням атипових форм іменників у множині. З літературних джерел (А.Гвоздєва) відомо, що при нормальному мовному розвитку діти засвоюють категорію числа ще до 2-х років. Експериментальні дані нашого дослідження показали, що  дітей із НЗНМ старшого дошкільного віку розмежування цієї граматичної категорії також сформоване. Однак, узгоджуючи іменники з числівниками, 6,1 % з них припустилися помилок, вживали атипові форми слів (стули, глази, дереви).
  6. Помилки розуміння значень добре засвоєних граматичних категорій, що здебільшого пов’язано з недостатнім спрямування уваги на словотвірні граматичні морфеми. Наприклад, педагог розклав ряд малюнків: стіл, груші, ложка, столи, груша, ложка тощо. Називаючи форми однини та множини, просив дитину показати відповідний малюнок (методика Л.Смирнової, Є.Соботович). Діти у 12 % випадків припускалися помилок. Однак, коли слова називалися попарно, підвищувалося спрямування уваги на граматичне оформлення висловлювання – кількість помилок на визначення числа іменників знизилася до 3%.
  7. У визначенні числа іменника за граматичною формою дієслова. Перед дитиною розкладали малюнки із зображеннями певних предметів (іменники) в однині і множині. Логопед називав дієслово і просив показати відповідний предмет. Діти припускалися таких помилок: що висить? (рушники), що висять? (рушник), що лежить? (зошити), що лежать? (зошит). При попарному подоланні завдання помилок не спостерігалося. Ми зафіксували 6,2 % неправильних відповідей, що свідчить про недостатній контроль за граматичним оформленням висловлювань унаслідок стійкого спрямування та концентрації уваги.
  8. Певні труднощі виникали у дітей  під час утворення форм множини від іменників зі значенням недорослості малят тварин. Наприклад: котенки, кошеняти, страусенки, страусеняти, гиндичати, индюшонки, козленки, козеняти, лягушати, жабеняти. Такі словоформи властиві і дітям із нормальним мовленнєвим розвитком, але не більш ранніх етапах.



ІІ. Всі помилки, пов’язані з вадами засвоєння і використання системи морфологічного словотворення, можуть негативно позначатися на правописі закінчень різних частин мови. Однак з передумов опанування орфографічно правильного письма – сформованість морфологічної системи словотворення. Достатній обсяг словника похідних слів однотипного морфологічного ряду допоможе розпізнати орфограму, актуалізувати правила її написання, підібрати перевірені слова для написання кореневої частини. Дослідження системи морфологічного словотворення проводилося на основі вивчення особливостей використання дітьми словотворчих морфем у процесі утворення похідних слів за аналогією. Аналіз результативності дав змогу виявити деякі особливості сформованості цієї мовної системи у старших дошкільників із НЗНМ. Отже, при словотворенні іменників було допущено 60,5 % помилкових відповідей: прикметників – близько 42 %, дієслів – 26 %. Ці помилки мали різну природу. Зокрема в обстежених дітей спостерігались:


1. Труднощі диференціації за семантикою словотворчих елементів:


  • змішування за значеннями суфіксів іменників зменшувально-пестливості й одиничності. Наприклад, логопед пояснює дітям, що вид слова трава можна утворити слово травинка, від слова виноград – виноградинка. Далі просить утворити слова в значенні одиничності від запропонованих: солома, пісок, картопля, квасоля. Діти утворюють слова в значенні зменшувально-пестливості: соломка, соломочка, картопелька, квасолька, замість соломина, картоплина, квасолина. 46,7 % неправильних відповідей підтверджують несформованість такої диференціації;
  • суфіксів зі значенням зменшувально-пестливості і недорослості. Логопед пропонує дітям утворити від слів м’яч, стіл відповідно - м’ячик, стільчик (далі представлені відповіді російськомовних дітей) (див. табл. 1). 20,4 % неправильних відповідей підтверджують недостатню диференціацію цієї категорії суфіксів;
  • група помилок пов’язана з недостатньою диференціацією суфіксів на означення професій (див. табл.. 2). З наведених прикладів зрозуміло, що у словнику дитини вже є суфікси із потрібним значенням, однак ще не засвоєні мовні норми їх вживання.




Утворюючи за аналогією ряд слів зі спільним суфіксом, дитина продовжує використовувати його в невиправданих, ненормативних з точки зору мови, ситуаціях. Наприклад, дитина утворює слово із суфіксом недорослості: каченя, левеня, лосеня. Потім педагог пропонує інший зразок (хлопчик). Проте дитина продовжує використовувати суфікси попередніх зразків (хлопченя). Однак, зафіксувавши увагу на певній морфемі, дитина помічає допущену помилку і виправляє її. Це свідчить про вади контролю та низьку концентрацію уваги на оформленні висловлювань.


2. Помилки під час утворення іменників від дієслів із суфіксом –н-, за допомогою якого одна частина мови переходить в іншу, не змінюючи свого значення (В.Лопатин). Вивчення сформованості цього процесу показало, що діти із НЗНМ недостатньо засвоїли значення суфіксів на означення «опредмеченої відволікаючої дії». Наприклад, від названого слова необхідно утворити похідне за аналогією: обідати – обід; вечеряти – вечеря; вітати – вітання. Яке слово можна утворити від слова малювати? Дитина називає малюю, малевка, замість малювання, співати – співальня, замість співи, грати – гральня, гратися замість гра; допомагати – допомагає, замість допомога або ж узагалі не дає відповіді. Такі помилки становлять близько 70,5 % неправильних відповідей.


3. Труднощі розуміння і використання префіксів під час утворення дієслів. Це виявлялось:

  • у неправильному розумінні значення деяких префіксів. Дошкільники орієнтуються лише на значення кореневої морфеми, називаючи дії пришити, вишити, зашити, підшити одним словом – шити; прийти, вийти, підійти, зайти – прийти;
  • у недостатній диференціації префіксів, що означають протилежне значення (входить – виходить, вилетіла – залетіла); різноманітні відтінки, які уточнюють характер дії (обійшов, перейшов, підійшов; покрита, укрита, закрита, накрита).



4. Недостатня диференціація способів утворення розрядів прикметників. Це також спричинило недиференційоване вживання суфіксів. Найтиповішими були помилки, пов’язані з утворенням присвійних прикметників за типом відносних. Наприклад, дитина утворює прикметник полуницьовий замість полуничний; гречова, шкірова замість гречана, шкіряна тощо.


5. Неправильне відтворення основи слова при утворенні іменників внаслідок недотримання норм чергування голосних. Наприклад, писати – писання. Однак такі помилки слід віднести до вікових закономірностей засвоєння словотворення.


ІІІ. Опанування орфографічної навички передбачає рівень сформованості лексичної сторони мовлення. Йдеться про достатній обсяг словника похідних слів. Оскільки застосування правил написання певних орфограм (особливо тих, що входять до складу кореневих морфем) відповідно до фонемно-морфологічного принципу письма базується на умінні оперативно знаходити перевірені слова (у даному випадку - похідні), то виконання таких завдань особливо важливе. У зв’язку з цим ми проводили дослідження цих дій у дітей із НЗНМ. Результати виконання завдання свідчать про бідність словника похідних слів у дітей цієї категорії. Так, при утворенні похідних слів:

  • від однієї і тієї ж основи (тигр – тигреня – тигровий) та нормального мовленнєвого розвитку їх обсяг у середньому становив 4-5 слів, а у дітей із НЗНМ -1-2 слова.
  • від різних основ, але за допомогою однотипних суфіксів (білченя, зайченя, вовченя) кількість похідних слів у дітей із НЗНМ становила приблизно 3-5 слів (у нормі – 6-8 слів);
  • від різних основ, але за допомогою однакових префіксів


Таким чином, наші висновки підтверджують літературні дані (А.Ястребова, Р.Левіна, Т.Ушакова, В.Прищепова) про те, що дітям із НЗНМ властива «обмежена варіативність» словотворчих моделей. Саме тому добір споріднених слів у них викликає значні труднощі. Діти рідко використовують різноманітні прийоми і способи словотворення (зокрема префіксальний). Вище описувалися інші причини цих вад. Ще один критерій достатньої сформованості лексичної сторони мовлення для підготовки дітей до опанування правопису – це засвоєння на практичному рівні принципів побудови семантичних полів однокореневих слів. Уміння добирати однокореневі слова, помічати в них схожість і відмінність з точки зору семантики і звучання значною мірою збагачують словник дитини, сприяють формуванню елементарних морфологічних узагальнень і орфографічної пильності. Результати виділення споріднених слів з тексту (дітям пропонували виділити слова схожі за звучанням та значенням) показали, що 77,4 % дітей не впоралися із завданням, 42,6 % з них неправильно називали споріднені слова (сніг, укрив, кружляє замість сніг, сніговим, сніжинки, снігову). Це свідчить про те, що вибір споріднених слів відбувається на основі ситуативної спільності. Під час виконання завдань на знаходження «зайвого» (неспорідненого) слова з’ясувалося, що діти все-таки помічають різницю в лексичному значенні, незважаючи на схожий фонетичний склад. Таким чином, 34,8 % неправильних відповідей підтвердили висновок про те, що добір споріднених слів здійснюється за звуковою схожістю і не завжди з орієнтацією на семантичні ознаки слів (хвилинка, хвилина, хвилиночка, хвилька; білка, білок, білочка; політ, літо, літати). Діти не змогли виділити жодного із запропонованих слів, оскільки в них часто превалює орієнтація на звукові ознаки слова. Отримані дані дають підставу говорити про недостатній рівень готовності старших дошкільників із НЗНМ до опанування фонемно-морфологічних принципів письма, розробити зміст і методику відповідного спеціального корекційно-попереджувального навчання.

 


Автор: Лариса Бартєнєва

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити