Головна Підготовчий етап Взаємодія ігрової та навчальної діяльності
Взаємодія ігрової та навчальної діяльності
П'ятниця, 20 травня 2011, 15:34

Учні спеціальної школи — це діти з особливими по­требами, котрі мають різні розумові та психофізичні вади, відстають у мовному розвитку, у них слабка пам'ять, бідний запас слів, низькі або й зовсім відсутні навички аналізу та син­тезу, порівняння, виділення сут­тєвого і несуттєвого. Особливі труднощі ці діти відчувають під час розповіді за картинами, сю­жетними малюнками, про ба­чене, почуте, за спостережен­нями. Деякі з них відстають від темпу роботи інших учнів.


Ці труднощі можна частково по­долати у процесі дидактичних ігор. Під час їх проведення вчи­тель створює сприятливі умо­ви для індивідуального спілку­вання, має змогу глибше з'ясу­вати причини відставання тих чи інших учнів, визначити ха­рактер і рівень їхніх труднощів. Систематичне виправлення ді­тей у процесі гри поступово ко­ригує їхній розвиток. Застосування на уроці ігор та ігрових моментів робить його легшим, цікавішим, створює у дітей бадьорий робочий на­стрій, допомагає подолати труд­нощі, які виникають у них під час уроку. Використовуючи ігри на уро­ках української мови, слід до­тримуватися таких вимог:


 

  1. Ігрове завдання має за змістом збігатися з навчальним.
  2. Мовний зміст гри — від­повідати дидактичній меті уроку.
  3. Зміст гри — бути посиль­ ним для кожної дитини.
  4. Правила гри — прості та виразно сформульовані.
  5. Підсумок гри — чіткий і справедливий.



Велике значення мають ди­дактичні ігри з пізнавальної точки зору. В процесі розв'я­зання різноманітних завдань в учнів спеціальної школи роз­виваються такі процеси мис­лення як порівняння, аналіз, синтез тощо. Під час дидактичних ігор ді­ти систематизують і закріплю­ють навички, отримані на уро­ці: знання про різні ознаки предметів, зв'язки між ними. Перш ніж застосувати ди­дактичну гру, вчитель має про­думати і дібрати ту гру, яка най­більше відповідає навчальній меті. Граючись у дидактичні ігри, дітям необхідно точно визна­чити словами ознаку, поняття, те чи інше співвідношення пред­метів тощо. Багато ігор потре­бують уміння висловлювати свою думку так, щоб було зро­зуміло іншим учасникам гри. Наприклад, у добукварний період навчально-виховна мета уроку — розвиток уваги, слу­хового сприймання, фонетич­ного слуху, пам'яті, мовлення. Отож, на таких уроках доціль­но використовувати ігри, які б сприяли досягненню цієї мети.


Гра «Відгадай за звуком».


Вчитель показує дітям за­здалегідь підготовлені малюн­ки із зображенням різних пред­метів і запитує: «Що це?» (го­динник). «Як він тікає?» (тік-так, тік-так). «Що це?» (літак). «Як він гуде» (у-у-у).


Гра «Хто як говорить?»


Вчитель показує малюнки різних тварин, птахів, комах, а учні відтворюють звуки, які вони подають: Жабка — ква-ква; комар — з-з; гуска — га-га; жук — ж-ж; курка — ко-ко; мишка — пі-пі і т. п.


Гра «Впіймай звук».


Вчитель читає слова. Діти уважно слухають і плескають у долоні, коли чують заданий звук. Визначають його місце у мові.


Гра «Добери малюнок до букви».


Вчитель виставляє малюн­ки. Діти відшукують предме­ти, в назвах яких є певна буква. Дуже важливо, щоб у добукварний період у процесі дидак­тичних ігор широко викори­стовувалося різне унаочнення: малюнки, картини, різні предмети. Це підготує дітей до кра­щого сприймання навчально­го матеріалу під час складно­го для них періоду навчання грамоти, збагатить активний словниковий запас дітей, під­готує базу для формування уявлення про навколишній світ. Я маю набори малюнків, карток, букв, складів для кож­ного учня. Це допомагає акти­візувати під час дидактичнх ігор весь клас. У період навчання грамоти використовую на уроці дидак­тичні ігри як один із методів подання нового матеріалу та закріплення вивченого. Доціль­но використовувати ігри, спря­мовані на формування в учнів буквено-звукового аналізу та синтезу звуків і складів. Такі ігри використовую, ускладню­ючи завдання з 1 по 4 класи на уроках читання і письма.


Гра «Спільний звук».


Під час гри діти ознайом­люються з новим звуком, за­кріплюють його сприйняття на слух. Учитель називає 5 — 8 слів в яких є спільний звук. Учні уважно слухають і називають його. Придумують з цим зву­ком свої слова. Потім учитель показує, якою буквою цей звук позначається. Наприклад: сом, сон, суп, осика, сосна, син, сила.


Гра «І читаємо, і рахуємо».


Вчитель читає слова, а уч­ні за допомогою карток з циф­рами показують скільки звуків і букв у цьому слові.


Гра «Ми чарівники».


Учні з розрізної азбуки скла­дають слово. Вчитель пропо­нує «почаклувати» — змінити одну букву на іншу, відняти або додати якусь букву і про­читати нове слово, пояснив­ши його значення. Наприклад: сон — Н — на М; коса — С — на Р, — на З тощо; рак — на грак; їжа — на їжак;
фарба — на фара, кріт — на кіт тощо.


Гра «Склади слово».


На дошці — малюнок доб­ре знайомого дітям предмета. Вчитель викликає учнів до дош­ки, даючи кожному картку з якоюсь буквою. За командою вчителя діти складають слово на набірному полотні.


Гра «Будь уважний».


Учням роздають картки з малюнками добре знайомих предметів. Діти розглядають і називають їх. Вчитель показує букву, діти називають її і зна­ходять малюнок із зображен­ням предмета, назва якого по­чинається з цієї букви. На уроках письма в період вивчення грамоти дидактичні ігри допоможуть вчителеві за­кріпити вивчені учнями букви і звуки. Такі ігри я використо­вую під час закріплення знань.


Гра «Зміни слово».


Діти записують слово і, шля­хом заміни букви, віднімання або додавання якоїсь букви, утворюють нове слово. Запи­сують його.


Гра «Мовчанка».


Вчитель показує малюнок, а діти мовчки записують бук­ву, з якої починається назва зображеного предмета.


Гра «Буква сховалася».


Вчитель показує картку з якоюсь буквою, наприклад Б, але вона наполовину прикри­та. Учні мають назвати і запи­сати її, назвати слова, які по­чинаються на цю букву.


Гра «Слова-загадки».


Вчитель пише на дошці пер­шу букву, наприклад Л, і про­понує дітям відгадати, яке сло­во він хоче написати. Діти на­зивають різні слова на букву Л. Далі він пише наступну бук­ву — И. На дошці — склад ЛИ. Діти знову називають слова, які мають перший склад ЛИ. Педагог пише П. Нарешті, до­писує букву А. Діти читають і записують слово.


Гра «Хто уважний?».


На набірному полотні класовод викладає слово. Діти його читають, називають букви. По­тім заплющують очі, а вчитель змінює слово. Діти розплющу­ють очі, читають і кажуть, що змінилося в слові. Наприклад: тік — кіт, сир — рис, пилка — липка.


Дидактичні ігри, викори­стані на уроках української мо­ви в органічному поєднанні, розвивають не лише мову, а й пам'ять, увагу, кмітливість, уміння класифікувати предме­ти, порівнювати їх, узагальню­вати, диференціювати. Такі іг­ри пожвавлюють урок, він стає цікавішим, легшим у сприй­нятті. На відміну від звичай­ного, «неігрового» уроку, під час дидактичної гри всі ці складні розумові процеси від­буваються невимушено, легко. Часом дитина працює ін­тенсивно, напружено і не по­мічає цього. Ф. Блехер у книзі «Дидактична гра» визначила чотири вимоги, без урахуван­ня яких не можна віднести ту чи іншу навчальну діяльність учнів до дидактичних ігор. На її думку, грою можна назвати таку навчальну діяльність, в якій присутній хоча б один із наступних елементів:

  • елемент очікування неспо­діванки — поява, зникнення, пошук і знаходження, непе­редбачене повторення дії в грі тощо;
  • елемент загадки, що ін­тригує дітей, стимулює їхню творчу фантазію, мобілізує до­свід;
  • елемент руху;
  • елемент змагання.



На думку Ф. Блехер, гра ди­дактична тільки тоді, коли пі­знавальний елемент у ній не­розривно пов'язаний з елемен­тами зацікавленості. Висока ефективність дидактичної гри безсумнівна. І вчитель, і діти працюють з використанням іг­рових матеріалів легше, весе­ліше, а головне — значно про­дуктивніше. Це відбувається тому, що під час гри задіяні глибинні психологічні меха­нізми, що забезпечують гли­боке і міцне засвоєння навчаль­ного матеріалу. Перший механізм — висо­ка внутрішня мотивація діяль­ності. У процесі гри діти пра­цюють з величезним емоцій­ним піднесенням. Другий механізм — розку­тість пізнавальних дій учня. Кожен має право на помилку, яка не є трагедією і не засу­джується вчителем. Органічне поєднання гри та навчання сприяє також всебіч­ному розвиткові, формуванню інтересу до знань. В. Сухомлинський наголошував на тому, що ігровий матеріал має велике значення у процесі навчання. Він закликав: «...надихніть ма­люків (а не підлітків, адже в 11 — 12 років це робити вже піз­но)... — і ви побачите, як роз­тане крижинка в найбайдужішому серці».





Автор: Наталія Андрющенко

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити