Головна Нозології

Дислалія.
Дислалія – це порушення звуковимови, при нормальному слуху та збереженій іннервації мовленнєвого апарату. Спостерігаються заміни звуків, їх змішування та спотворення.
Даний вид порушення мовлення зустрічається найчастіше. Особливо функціональні дислалії, які виникають, як правило, в дошкільному віці в процесі засвоєння системи мови. Органічні можуть виникати в будь-якому віці.
Дислалію в порівнянні з іншими мовленнєвими порушеннями, набагато легше виправити, особливо в дошкільників та молодших школярів.

Ринолалія.
Ринолалія – порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату.  Буває органічного походження відкрита ринолалія – коли повітря при мовленні потрапляє одночасно у ротову та носову порожнину через щілину у твердому піднебінні, і закрита ринолалія – коли повітря при мовленні не потрапляє у носовий резонатор. Також буває функціональна ринолалія – коли м’яке піднебіння недостатньо піднімається і не утворює з’єднання зі стінкою глотки (валиком Пассавана), у зв’язку з чим, повітря невеличкою порцією все ж потрапляє у носову порожнину.

Дизартрія.
Дизартрія – складне порушення звукової сторони мовлення, обумовлене недостатністю іннервації мовленнєвого апарату.
При дизартрії спостерігаються розлади моторної сторони усного мовлення, тобто розлади артикуляції, дихання, голосоутворення, темпу, ритму та інтонації. Причиною може бути гіпертонія, гіпотонія або дистонія м’язів.
На даний час логопеди все частіше спостерігають у дітей мінімальні стерті дизартричні розлади – незначне порушення мовлення центрального органічного генезу, яке проявляється в основному фонетичними порушеннями.
При обстеженні дитини з МСДР, як правило, спостерігаються такі симптоми:

  • жувальні м’язи трохи ослаблені;
  • рот часто напіввідкритий;
  • оскалювання зубів з однієї сторони, як правило, недостатнє;
  • кінчик язика недостатньо рухливий, ізольовані рухи виконуються неточно, під час прискореного темпу рухів, язик стає напруженим, і залишається нерухомо лежати на дні ротової порожнини;
  • під час пересування кінчика язика з одного боку в інший стає помітним зростаюче стомлення м’язів, рухи гублять свою чіткість, темп і координацію, підвищується солівація.


Алалія.
Алалія – відсутність або недорозвинення мовлення внаслідок органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку у внутрішньоутробному або ранньому періоді розвитку дитини (до 3х років).

Афазія.
Афазія – повна або часткова втрата мовлення, обумовлена локальними ураженнями головного мозку.

Порушення голосу.
Афонія – повна відсутність голосу.
Дисфонія – часткові порушення висоти, сили та тембру голосу.

Заїкання.

До порушень темпо-ритмічної сторони мовлення відноситься:
Брадилалія – патологічно уповільнений темп мовлення.
Тахілалія – патологічно прискорений темп мовлення.
Заїкання – порушення темпо-ритмічної організації мовлення, обумовлене судомним станом м’язів мовленнєвого апарату. Є дві форми заїкання: невротична та неврозоподібна, які відрізняються причиною виникнення та симптоматикою. До кожної підбираються різні корекційні підходи з урахуванням індивідуальних особливостей.