Головна Літературна колекція Розвиток мовлення найменших. Примовлянки
Розвиток мовлення найменших. Примовлянки
Неділя, 15 травня 2011, 21:27

Примовляють дівчаткам після сну

Потягусі, потягусі,
На Галю ростусі.
Щоб Галочка росла,
Росла — виростала,
Щоб Галочка своїй мамці
Скоріш в поміч стала.
У помочі стала,
Діток колихала
Й хату доглядала.



Потягусі, потягусі,   
На Таню ростусі.
Щоб Таня росла,
Росла — виростала,
Скоріш в поміч ставала —
Хату підмітала, Дітей доглядала.
Коли дитина лінується вставати
Петро-гарбуз
На печі загруз,
Подайте лопату —
Петра витягати.


Коли дитинка прокинеться


Ототушки — тутушки!
На котика потягушки,
А на Василька ростушки,
Ой тошки, тошки!
Щоб підрости трошки.


Коли треба збудити дитинку


В нашім дворі ще до зорі
Півень співає.
Вставай, вставай, Юрасику,
Вже світає.


А той котик виліз на плотик,
Лапки миє.
Вставай, вставай, Оксаночко,
Бо вже дніє.


Прокинувшись, потягується


Потягушки, потягушки,
На кісточки ростушки!


Під час умивання


Купалися ластів'ята,
Та в чару-водиці,
Щоб були ми білотілі,
Та ще й білолиці.
Купалися ластів'ята,
Та в чару-водиці,
Щоб були ми чорнобриві,
Та й ще білолиці.
У любисточку купали,
Живу воду наливали,
Щоб здоров'я тіло мало,
Лиха-горенька не знало.


Ой дівчина манюсінька,
Яка ж бо ти гарнюсінька:
За косою барвіночок,
Ще й рученька білюсінька.


Щоб дитина не перебила апетит


Пироги — обідові вороги.


Вже то буде по обіду,
Бо вже пиріг на стіл їде.


Цілий день цукерки хрума
Неслухняний наш Тарас,
Про цибулю як подума —
Сльози котяться ураз.


Тому, хто поспішає їсти (жартома)


— Антошку! їж потрошку,
Лише не з'їж ложку.


Тому, хто гарно їсть (жартома)


Наш Івашко, не перебирашко,
Аби в мисці повно.


Соромлячи замурзану, нечепурну дитину (жартома)


Хлопчика

Іванку, Іванку,
У кого ти вдався?
Біг через воду
Та й не вмивався.


Дівчинку

Яринко, Яринко,
В кого ти вдалася?
Бігла через воду
Та й не вмилася.


Вередливим


Не хочемо ми того,
Дайте нам другого,
Дайте нам іншого,
А щораз ліпшого.


Вередували вереднички,
Що не зварили вареничків,
Не вередуйте вередниченьки,
Наваряться варениченьки.


Неуважним (жартома)


Пішла Ґандзя в поле жати,
Та забула серпа взяти.
Серп узяла, хліб забула,
Таки Ґандзя вдома була.



Заохочуючи до праці


Ой нуте робить,
Себе не барить!


Коли дитина лінується за собою прибирати


Ой чим же я не хазяйка,
Чим не господиня?
Сім днів хати не мела,
Сміття не носила.


Коли діти не признаються, хто зробив шкоду


А Степан — Степанок
Поїв бабин медок
І сховався в куток.


Коли хочуть подратувати


Іде коза рогата,
Веде діток кошлата.
А хто Кузю торкне,
Того Кузю штовхне.
Діти не зважали,
Кузю дратували.
Лиш маленька
Настя Стала боронити:
—    Ой не гарно, діти,
Кузю так дражнити.
Бо хто Кузю торкне,
Того Кузя штурхне.   
Ме-ке-ке-ке!


Ходить кізонька
По крутій горі,
Сірому вовчику
Похваляється:
—    Я тебе, вовчику, не боюся!


Дітей, що сперечаються, присоромлюють


Катерина і Андрій
Сварилися за щавій.
Катерина Андрію
Не давала щавію.

Раз Варвара да Дем'ян
Сварилися за бур'ян, —
Бо Варвара Дем'яну
Не давала бур'яну.


Дитину, що сумнівається в своїх силах, підбадьорюють


Хто хоче, той може.


Дитині, що перебиває нечемно інших


Помовчи, язичку, кашки дам.


Будь добрим вислухачем,
Будеш добрим повідачем.


Щоб не було страшно (підбадьорюють)


Гриць миші злякався,
В кропиву сховався,
Бороною вкрився,
Щоб не пожалився.


Коли час вертатися додому


Уже сонце котиться —
Нам додому хочеться.


Ой на горі, на горі,
Кусають комарі.
Кусають і нас, —
Нам додому час!


Стояла вербонька на дворі,
Спустила віттячко до землі,
Спустила віттячко до долу, —
Ой, час нам всім іти додому.
Вже вітер ворота одчинив,
Вже місяць дорогу освітив.


Да вже сонце кружком, кружком,
Нам додому лужком, лужком.
Лужком, бережком,
Жовтеньким піском,
Калиновим мостом,
Нам додому просто.


Тому, на кого довго чекали, а він барився


А де ти був,
Забарився?
На дірявім мосту
Провалився.


Коли дитина впаде, втішають


Від порога до порога
Простелилася дорога.
Ти поїдеш у Полтаву,
Там загоїш свою ваву.


Упав, упав
Упав, упав зайчик з липки,
Одбив, одбив собі хрипки.
Сів за лозою,плаче сльозою;
Сів за хворостом,
Киває, моргає
Своїм куцим хвостом.


Розповідаючи про українські звичаї, рідну природу


Чуже миле, своє наймиліше;
Чуже святе, своє найпресвятіше.
Коли хтось лінується
В понеділок орав,
В вівторок плуг поламав,
В середу воли загубив,
В четвер шукав,
В п'ятницю насилу знайшов,
В суботу додому пішов.


Повернувшись з екскурсії, прогулянки або гостей


Всюди гаразд, а дома найліпше.


Перед читанням казки


Зліталися пташки з моря,
Сідали у нашому дворі,
Пісні нам всім співали,
Казку розповідали. Ось яку...


Розкажу вам, дітки, казку:
Приніс зайчик дрівець в'язку,
Наколов їх дрібненько,
Зварив кашу швиденько.
Кашка була солоденька,
А моя казка коротенька. Ось вона...


Якщо в казці немає традиційної кінцівки


От і казці кінець,
Пішла баба у танець,
А за нею горобець,
Викрутасом, вихилясом,
Молодець, горобець.


Коли дуже хочеться їсти


Ой, на печі ведмідь лежить,
Догори він лапи держить.
Обіцяє з'їсти,
Як не дадуть їсти.


Їхав ціпорик
Через дворик.
Віз кайстру й топорик.
А в тій кайстрі
Пиріжки в маслі.
їж ти чи не їж,
А добрим молодцям
Хоч потрошки вріж.


Діти жартома дякують одноліткам за пригощання


Благодареники за вареники.


Підбадьорюють себе, щоб не боятися


У мене обичай —
Козацький звичай:
Хоч там що побачу,
Не боюсь, не плачу.


Коли хочуть помирити дітей, що посварилися


Мир миром,
Пироги з сиром,
Вареники в маслі,
Ми дружечки красні.
Поцілуймося.


Пироги печуться,
А хлопчики б'ються.
Вже спеклися пироги,
Хлопчики не вороги.
Нумо, цур не битися!
Нумо вже миритися.
Мирися, мирися,
Та більше не бийся!


Через тин вишня похилилася,
А дружка з дружкою посварилася. —
Тобі яблучко, мені грушечка,
Не сварімся, помирімся, дружечко.


Грались, грались, розважались,
Веселились і сміялись.
Потім раптом посварились,
Сіли, стихли, зажурились.


Годі, годі сумувати!
Соромно ворогувати!
Не злостуй і схаменись,
Та до мене посміхнись.


Дам тобі на зустріч руку.
Проженемо сварку-муку.
Настрій радісний, веселий
Хай панує у оселі.
Озирнися навкруги:
Дружать в річці береги,
Вітерець голубить квіти,
Бавляться довкола діти.


Годі сердитись! Давай
Покладемо сварці край.
Бачиш — іграшки сумують,
Навіть фарби не малюють...
Поміримось швиденько,
Буде знову веселенько.


Удень народження другові чи подружці бажають


Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода!
Будь здорова, як вода,
А щаслива, як зоря!


Мамі, бабусі, виховательці зичать у свято чи день народження


Щоб ви були веселі, як весна,
Багаті, як земля,
Бистрі, як вода,
А гожі, як рожі.
З роси Вам та з води!


Хто хоче мати братика або сестричку


Для дівчинки

Бузьку, бузьку!    .    '
Принеси Маруську.
Та гарненьку, та пухкеньку,
Не крикливу — спокійненьку.

Для хлопчика

Бузьку, бузьку!
Принеси Івашка.
Та гарненького, пухкенького,
Не крикливого — спокійненького.


Коли хочеться побігати


Комар, комар, комаруха,
Кусай, кусай поза вуха.
Комар, комар, комарай,
Біжи швидше, утікай!
Дж-ж-ж-ж!


Ой чиє то козеня,
Що задрало хвостеня,
Позаду біжить,
Аж земля дрижить,
Біжить та реве,
Що не дожене?


Доганяючи одне одного


Вереду, вереду,
Чорт попереду! —
Ладу, ладу,
Чорт позаду!


На гойдалці (або в колисці)


Гойда-да, хліба нема.
Був буханець — з'їв баранець,
Була кришинка — з'їла дитинка.


Гойда-да, гойда-да,
Добра в коника хода,
Поводи шовкові,
Золоті підкови.


Гойда, гойда, гойдаша,
Де кобилка, там лоша.
Наїлися лободи,
Поскакали до води.


Гойда, гойда, гойдаша,.
Де кобилка, там лоша.
Ми кобилку продамо,
А лошатко зростимо.


Гойда, гойда, гойдаша!
Де кобила, там лоша,
Де кобила, там лоша,
Там печене порося.
Кобила у лісі,
А лоша у стрісі.
Гойда, гойда, гойдаша!
Гойда, гойда, гойдаша!


Гойда, гойда, гойдаша!
Де кобила, там лоша,
І семеро поросят,
І восьмеро овечат,
Та нікому пасти.
Виглядає вовк із лісу,
Хоче лоша вкрасти.
А це в поле, а це в море,
А це наввишки.
Скакай, Івашку, з колиски!


Гойди, гойди-си,
Усі свині в горосі.
Та ще не всі —
Половина в овсі.


Гойда, гойдино!
Куди їдеш?
По сіно!
Візьми мене з собою,
Буду тобі слугою:
І волики попасу,
Обідати принесу.
А ти будеш сіно класти,
А я буду воли пасти,
Галушечок наварю,
Подушечок постелю.


Гойда, гойда, гойдаша!
Купив батько лоша,
Вивів лоша пасти,
Стоїть злодій під корчем,
Хоче лоша вкрасти.


Гойда, гойда, гойдашечки,
Зимна роса на пташечки.
А найбільше на одную,
На Марійку маленькую...


Шукаючи місця


Прилетіла сорока — чі-чі-чі! Де мені сістоньки на печі?


Сидячи рядочком, кожен хвалить своє місце


Сиджу скраю,
Як у раю.
В серединці —
В новій скриньці. –
В серединці —
В драній ряднинці.


Приказує той, хто хоче бутив середині гурту


Хто попереду,
Той пасе череду;
Хто позаду,
Той пасе жабу;
Хто в серединці,
Той в золотій скриньці.


Легко торкаючись окремих частин обличчя дитини


Летіла бджола коло чола — бумц!
Летіла оса коло носа — бумц!
Летіла мушка коло вушка — бумц!
Летів жук в око — бух!


Коли дитинку збираються годувати (підохочують)


Гу-ту-ту, гу-ту-ту,
Вари кашку круту,
Підливай молочка,
Погодуй козачка!


Печу, печу хлібчик
Діткам на обідчик:
Молодшому — менший,
Старшому — більший,
Шусть у піч! Шусть у піч!


Легенько перекидаючи голівку сестрички з руки на руку, старша сестра приказує. За останніми словами маленька голівка нахиляється до низу — «в піч» і одразу ж підводиться вгору, сестричка щасливо сміється.


Водячи дитинку за ручку


Дибки, дибки!
Ходить котик по лавочці,
Водить кішку за лапочки:
Диб, диб, диб.


Диби-диби, диби-диби,
Пішла баба по гриби,
А дід по опеньки,
В неділю раненько.


Пішов дід по гриби,
Баба по опеньки,
Дід свої поварив,
Бабині сиренькі.


Коли вчать дитину стояти


Оце раз, оце два,
Оце три, оце чотири,
Оце п'ять, оце шість,
Оце сім, оце вісім,
Оце дев'ять, оце лиш,
Оце щука з Кременчука,
Оце карась затрепавсь,
Оце заввишки —
Вставай з колиски!


Плаксу діти жартома втішають


Цить, не плач!
Дасть мати калач.


Не плач, дитинко, не плач,
Принесе тітка калач.


Маленький Володю, не плач,
Спечу калач,
Медом помажу, усім покажу,
А тобі дам.


Цить, не плач,
Спечемо калач,
Медом помажем,
Тобі покажем,
А самі з'їмо.


Цить, не плач,
Принесе киця калач,
Медом помаже,
Тобі покаже,
А сама з'їсть.


Цить, дитинко, цить, не плач,
Принесе киця калач.
Вже недалечко — на мостику,
Несе калач на хвостику.


Тпру-тпру, лялі, Малесенькій Галі.
Цить, не плач,
Купимо калач,
Медом помажемо
І тобі покажемо.
Будемо мовчати,
Будемо годувати.


При цьому легенько смикають за пальчик, ніби щось кидають на землю.


Горошок,
Бобошок,
Гусочка,
Курочка,
Кі-кі-рік!
Великим пальцем злегенька трясуть.


Дитині, яка тримається за палець дорослого, то опускає, то піднімає руку


Кра, ворона, кра!
На полиці сиділа,
Дітям кашку варила.
Діти пішли до села,
Сама кашу поїла.
Гиш, гиш, гиш!
При цьому починають махати руками, ніби відганяючи
від себе ворону.


Кра, кра, ворона
Дітям кашку варила. —
Ідіть діти по тріски,
Дам вам каші по трішки.
Тому дала, тому дала,
Тому вушка відірвала
І полетіла.
Кра, кра, кра!


Летіла сорока-білобока
І кричала: — кра, кра, кра! —
Ти, Лесю, заплющ очі,
Ми втікаймо всі з двора.
Варила Мишечка кашечку
Варила Мишечка кашечку,
Варила, варила,
Тому дала,
Тому не дала,
Той скакав,
Той плакав,
Тому в голівці закрутилось
Киць, киць, киць.


Перебираючи пальчики дитини, приказують, по­чинаючи з мізинця


Горошок,
Бобошок,
Сивочка,
Курочка,
А той старий когутисько
Не хтів іти по дітисько —
Та шуп з ним по пєца1!


Горошок,
Бобошок,
Пшеничка,   
Яличка.
А той старий бобище
Кинути через плотище.


Смикає за пальчик, ніби щось кидає на землю.

Сорока-ворона. Вказівним пальцем, ніби мішають кашку на долоні дитини:

Сорока-ворона
На припічку сиділа,
Діткам кашу варила.
Підіть, діти, по водицю!
Перебирають пальці один за одним, починаючи з мізинця:
І цьому дам, і цьому дам,
І цьому дам, і цьому дам,
А цьому не дам:
Цей бецман2 —
Він дрова не рубав,
В хату не носив, печі не топив,
Води не носив, діжі не місив,
Каші не варив, хліба не ліпив,
В піч не саджав, кашу доїдав.


Сорока-ворона
На припічку сиділа,
Діткам кашку варила:
— Оцьому дам, оцьому дам,
А цьому не дам,
Бо цей бецман
Дров не рубав,
Діжі не місив,
По воду не ходив,
Дітей не глядів,
Діла не робив.
А хто не робить,
Той не їсть.


Сорока-ворона
На припічку сиділа,
Діткам кашу варила:
— Цьому дам, цьому дам,
А цьому не дам,
Бо цей буцман.
Дров не носив,
Діжі не місив,
Хати не топив,
Діток гулять не водив —
Справжній лежень.
Шугай-гай на бабину хату
Пироги їсти!..


Сорока-білобока
На припічку сиділа,
Діткам кашу варила,
Ополоником мішала,
А хвостиком накривала,
Малих дітей годувала.
Цьому дам і цьому дам.
А цьому не дам,
Бо цей буцман —
Круп не драв,
Дров не носив,
Діжі не місив.
Хати не топив,
Діток гулять не водив —
Справжній лежень,


Перебираючи пальчики дитини, приказують, по­чинаючи з вказівного пальця


Пальчику, пальчику,
Де ти бував?
Пальчику, пальчику,
Що ти чував?
З меншеньким братом
Я кашу варив,
Із безіменним
Я кашу поїв,
Із середульшим
У лісі гуляв,
А із найбільшим
Пісню співав.


Беруть дитячу ніжку й пучкою «кують» ступню


Кую, кую ніжку,
Поїду в доріжку,
Куплю черевички,
Ніжки невеличкі.


Куєм, куєм ніжку,
Поїдем в доріжку.
Треба коня підкувати,
Будем в баби ночувати.


Підкуй мені ніжку,
Поїду в доріжку.
Доріжка вузенька,
Кобила сліпенька.


Куй, куй чобіток,
Куй, куй чобіток,
Подай, бабо, молоток,
Не подаси молотка —
Не підкую чобітка.
Молоток золотенький,
Чобіток дорогенький.
Ш-ш-ш.


Ой ковалю, ковальочку
Ой ковалю, ковальочку,
Підкуй мені чобіточки!
Почекаймо, Іваню,
Нехай вугля розпалю.
Куй, куй чобіток,
Подай, Ваню, молоток.
Не подаси молотка —
Не підкую чобітка.
На!
Стук-стук! Стук-стук!
Стук-стук! Стук-стук!
Пш-ш-ш! Чш-ш-ш!
-На!


—    Ковальок, ковальок,
Підкуй чобіток,
А я тобі, ковальок,
Дам за теє п'ятачок.
—    Я не хочу кувать.
В мене ручки болять.


Приїхали ковалі, Стали собі на селі.
—    Ковалю, ковалю,
Підкуй коня.
Як умієш, то підкуй,
Як не вмієш, то не псуй.


Ковалики-ковалі
То великі, то малі.
А старого коваля
Посадили на коня,
А старую ковалицю
Посадили на телицю,
А малих коваленят —
На строкатих котенят, —
Поїхали!


Пестять долонями дитині обличчя чи оголену ручку


Коточку, де ти був?
В комірці.
Що там робив?
Молочко пив.
А мені залишив?
Забувся.
Апчхи! Апчхи!
Апчхи! Апчхи!


Киця-мура,
Де ти була?
У попа.
Що робила?
Кози пасла.
Що запасла?
Шматок масла.
Де те масло?
Киця з'їла.
Де та киця?
В ліс побігла.


Летів жук та у воду гуп!
Прилетіла мати
Жука рятувати:
Ой жучку, мій жучку,
Подай білу ручку.
Не подам, не подам,
Піди до криниці,
Напийся водиці.


Заохочують плескати в долоні


Тосі, тосі,
Коні в горосі,
Телята в капусті
Микита на грушці.


Тосі, тосі,
Гуси в горосі!
Нікому вигнати,
Тільки Явдосі.
Тосі, тосі, тосі,
А свині у горосі,
Нема кому вигнати,
Хіба що Явдосі.
Тусі, тусі, тусі,
Телята в капусті.   
Не треба їх виганяти,   
Аби були товсті.


Тосі, тосі,
А свині в просі,
Поросята в гречці.
А музика без язика
Їде на овечці.


Ой хиті, хиті, хиті,
Коники у житі,
Та нікому вигнати,
Тільки Микиті.
Ой хиті, хиті, хиті,
Коники у житі,
Та іще не всі —
Половина у вівсі.


Тосі, тосі,
Підемо до Досі,
А у Досі кучерики,
Жовтеньке волосся.
Тапці, ручки, тапці,
Підемо до бабці.
Дасть нам баба пиріжки
І на миску замішки.
Тапці, ручки, тапці!


Тосі, тосі!
Свині вгоросі
Наробили шкоди.
Нема кому вигнати,
Тільки Василькові.


Хиті, хиті,
А коники в житі.
Ще й не всі —
Половина у вівсі.
Нехай вони пасуться,
Вони комусь здадуться.
Бо я бігла виганяти,
Так треба варить вечеряти.


Тосі, тосі, лапці,
Поїдемо до бабці,
А від бабці до діда,
Там є курка чубата,
А від діда до мами —
Наїмося сметани.


Сидить Василь на припічку,
Держить кота за ниточку.
Котик зубки розтулив
Та Василька й укусив.
Дмусь, дмусь, кошеня,
Не займай ти Василя!


Сидить ведмідь на колодці —
Рукавички крає,
Колодочка схитнулася —
Колодочку лає:
Бодай тобі, колодочко,
Лихая година,
Як ти мені на старості
Плечиці побила.


Ладушки, ладусі


Ладушки, ладусі,
А де були?
У бабусі.
А що їли?
Кашку.
А що пили?
Бражку.
Каша масленька,
Бражка п'яненька,
Бабуся старенька.
Гай! Гай! Полетіли,
На голівку сіли.


Ладки, ладки


Ладки, ладки!
А де були?
У бабки.
А що їли?
Кашку.
А що на закуску?
-Хліб та капустку.


Ладки, ладоньки, ладусі


Ладки, ладоньки, ладусі, Ой ладусі, ладки.
Де були ви?
В бабки.
Що їли?
Оладки.
З чим оладки?
Із медком
Та солодким молочком.


Ладки, ладки!
Побилися бабки.
За кого, за кого?
За Костеньку малого.


Ладки, ладки!
Побилися бабки.
А за що? За кисіль,
Що наївся Василь.
Шучи, шучі, щучі!
При цьому махають руками дитини.


Злегка лоскочуть дитинку


Мишко, мишко,
Теретишко.
Теретинь, теретинь —
—    Де упала?
Через тин, через тин.


Мишко, мишко, Де ти була?
У Бога.
Що робила?
Пряла.
Що запряла?
Кусок сала.
Де сховала?
Під лавкою.
Чим накрила?
Халявкою.
Хто вкрав?
Оришка.
І вертить хвостом, Як мишка, мишка,
Мишка, мишка.


Мишко, мишко, де була?
В селюка, в селюка.
Що робила?
Діточок гляділа.
Що заробила?
Шматок сала.
Де поділа?
На шафочці.
Де ж воно ділось?
Кицюня вкрала.
Де ж тая кішка?
У поле побігла.
А де ж теє поле?
Житом поросло. .
А де ж теє жито?
Кури поклювали?
А де тії кури?
—У село побігли.
А де те село?
Вода залила.
—А де ж та вода?
Воли попили.
А де ж ті воли?
У ліс повтікали.
А де той ліс?
Квітками поріс.
А де тії квітки?
Дівки порвали.
А де ж ті дівки?
Парубки побрали.
А де ж ті парубки?
Пішли на війну...


Бігла мишка


Бігла мишка,
Несла книшика,
Не мала де сісти,
Книшика з'їсти.
Отутоньки сіла,
Книшика з'їла.


Мишка, мишка


—    Мишка, мишка,
Торохтілка,
А де була?
У бабусі.
Що робила?
Полотно ткала.
Що заткала?
Шматок сала.
Куди положила?
На мисничку.
—    Куди впало?
—    В помийничку.
Тут пень,
Тут криниця,
Тут холодна водиця.


Ласочка сіренька, біленька,
Де була?
В ступці.
Що їла?
Крупці.
Несла, несла та й розсипала.


Мишечка-скроботушечка,
Не йди в поле — Ведмідь сколе.
Мишечка не послухала,
Пішла в поле,
Ведмідь сколов:
Кіль, кіль, кіль, кіль, кіль!


Киця Мура


Киця Мура,
Де ти була?
У бабусі.
Що робила?
Миски мила.
Дві помила, дві розбила,
Баба голову набила.


Заохочують до відповіді


Лася-Парася,
Де була?
У лісі.
Що їла?
Горосі.
Чим кусала?
Зубами.
Куди клала?
До мами.


Зайчику, зайчику, де ти бував?
У млині, у млині.
Що ти чував?
Там були кравчики,
Перебили пальчики.
Ледве я втік
Через бабин тік,
Та через колоду,
Та хвостом у воду —
Шубовсть!


Летів горобчик Летів горобчик:
Джив, джив, джив!
Де ж мені сісти?
На печі.
Що ж мені їсти?
Калачі.
Гам!


Заохочують пританцьовувати


Пташка маленька, Де твоя ненька?
—    На маківці сиділа,
Дрібний мачок дзьобала.
Дзюб, дзюб, дзюбанець,
Ходімо, пташко, у танець!
Цок-цок, цоки-цок,
Цоки-цоки, цок-цок-цок.


Товчу, товчу мак, мак,
За ступою рак, рак...


Ой без дуди, без дуди
Ідуть ніжки не туди,
А як дудочку почують,
Самі ніженьки танцюють.


Гоп, гоп, горобейки,
На бабині конопельки,
Гра на дідів мак
Нехай буде так.


А-та-та, а-та-та,
Сіла баба на кота,
Поїхала в гості,
Розсипала кості.


Дир-дир, деркач
Загубив плескач.
Будемо шукати,
Дитя забавляти.


Ой був собі коточок,
Украв собі клубочок
Та й сховався в куточок.


Котино, котино,
Поїдемо по сіно.
Ти будеш сіно класти,
А я буду воли пасти.


Запряжемо котка в санки
Та поїдем до Оксанки,
А Оксанка рада буде,
Вареничків роздобуде.


Танцювали миші
По бабиній хижі.
Стало бабі за танець —
З'їли миші буханець.


Жили у бабусі
Три веселі гусі:
Один сірий, другий білий,
Третій в капелюсі.


Ішла баба дубнячком,
Зачепилась гапличком.
Сюди смик, туди смик:
—    Одчепися мій гаплик!


Юра, Юля і Юхим
Люблять танцювати.
І подобаються всім
Молодці, малята!


Підкидають дитину на колінах


Ой, гоп, чук, чук.
Наловив дід щук,
Баба наварила —
Діда накормила.
—    Оце тобі, діду,
Щука до обіду.
Ой, чуки, чуки-на,
Наша доня чепурна.


Чуки, чуки, чуки, чок,
Пішли дітки в таночок,
Пішли дітки в таночок,
Донька збила каблучок.
—    Прибий, татку, каблучок,
Бо я хочу в таночок.


Чуки, чуки, чуки, чуки,
Наварила баба щуки,
І діток накормила,
І спатоньки положила.

Ой, чук, чук, чук!
Наловив дід щук,
А бабуся пліточок —
Годувати діточок,
А бабуся карасиків —
Годувати Тарасиків,
А бабуся окунців —
Годувати молодців.
Ой, гоп, чук, чук.
Наварив дід щук.
Баба рибку спекла —
З сковорідки втекла.


Ой, чук, чуки!
Ой, чук, чуки!
Сорочечка куца.
Треба робити,
Треба робити,
Щоб доточити.
Треба працювати,
Треба працювати,
Щоб усе мати.
Гок, чук, чуки!
Гок, чук, чуки!
Гок, чук, чуки!
Гок, чук, чуки!


Ой, чук-чуки, чуки-чок,
Пішли дітки в садочок,
Там нарвали квіточок,
Там нарвали квіточок,
Сплели доні віночок.
Чуки, чуки, чуки, чок
Чуки, чуки, чуки, чок,
Пішли дітки в таночок,
Пішли дітки в таночок,
Донька збила каблучок. —
Прибий, татку, каблучок,
Бо я хочу в таночок.


Гоп-чук, чук-чук-чук,
Кращий хлопчик, як дівчук:
І волики напасе,
І водички принесе.


Ой, чук, чук, чук.
Наловив дід щук.
Та повіз на торжок,
І продав за шажок,
Медяників накупив —
Діточок поманив.


Ой, гуц, гуца, гуца.
Сорочечка куца-куца.
Треба добре робить,
Щоб у довгій ходить.


Чуки, чуки, чуки, чук.
Наварила баба щук.
Діточок нагодувала,
Ще й спатоньки повкладала.


Їде, їде пан, пан,
На конику сам, сам,
А за паном хлоп, хлоп
На конику гоп, гоп.


Ой чук-чуки, чуки-чок,
Пішли дітки в садочок,
Там нарвали квіточок,
Там нарвали квіточок,
Сплели доні віночок.



Пєца1 - піч;
Бецман2 - ледащо.