Головна Корекція диcграфії Вироблення орфографічної пильності в учнів молодших класів із важкими вадами мовлення
Вироблення орфографічної пильності в учнів молодших класів із важкими вадами мовлення
Четвер, 26 травня 2011, 13:28

Одна з важливих умов гра­мотного письма в учнів із важкими вадами мовлення (ВБМ)— сформованість орфографічної пильності. Навчання правопису, фор­мування навичок виділення у словах орфограми та підведен­ня її під правило — найсклад­ніші для дітей з ВВМ.



Уміння визначати орфо­графічну трудність у словах має передувати вивченню пра­вила для того, щоб в учнів усвідомлено створювалася підстава для його застосування. Орфографічна пильність грунтується на елементарних мовних узагальненнях (фоне­тичних, морфологічних, син­таксичних), які утворюються внаслідок зіставлення образів слів (слухового із зоровим, зо­рового із зоровим), лексично­го та граматичного значень. Основою узагальнень є акти­візація отриманих учнями знань і вмінь: розрізняти го­лосні та приголосні, виділя­ти наголошений і ненаголошений голосний, наголоше­ний і ненаголошений склад, змінювати форму слова, вста­новлювати граматичні й син­таксичні зв'язки у словоспо­лученнях і реченнях. Навчаючи учнів із ВВМ правопису, вчителі приділя­ють незначну увагу формуван­ня) навички впізнавати у слові орфограму. Це виявляється під час виконання дітьми різноманітних письмових вправ. Наше дослідження спрямоване на формування в учнів цієї категорії навички усвідом­леного списування. Ми передбачали, що вироблення її ство­рить передумови для орфо­графічно правильного письма. Одне із завдань експеримен­тального навчання — розвиток орфографічної пильності як важливої передумови опану­вання грамотного письма. Навчання грамотного пись­ма за правилами у спеціаль­ній школі для дітей із ВВМ традиційно відбувається за та­кими етапами:

 

  • виділення вчителем у ре­ченні або тексті слів, що міс­тять певну орфограму;
  • підкреслення вчителем у реченні або тексті слів із ор­фограмою;
  • підкреслення в кожному з виділених слів орфограми, яка буде вивчатися;
  • формулювання правила написання слів із виділеною орфограмою;
  • морфологічний аналіз слова з цією орфограмою;
  • добір лексичного та морфологічного матеріалу, необ­хідного для засвоєння прави­ла;
  • запис цих слів;
  • ви конання: практичних вправ для закріплення вивче­ного правила



Отже, під час написання слів учень має знайти орфогра­му, поставити перед собою ор­фографічне завдання, розв'яза­ти його (зробити морфологіч­ний аналіз слова, визначити характер орфограми, прига­дати правило, знати прийоми перевірки написання слова та прийняти правильне рішення щодо його написання), запи­сати слово та перевірити за­писане. Дітям дуже складно орга­нізувати свою розумову діяль­ність у такій послідовності. Учням із ВВМ взагалі непри­таманно сумніватись у правильності написаного. Вони записують будь-який текст, не замислюючись над правильністю написання слів. На нашу думку, продуктив­ним-засобом подолання інерт­ного ставлення школярів до мовного матеріалу, активізації пізнавального інтересу до пра­вопису слів може стати без­посередньо вироблення в них орфографічної пильності під час виконання різноманітних вправ на списування. Орфографічна пильність — це вміння знаходити (бачити) в тексті важкі випадки правопису на: знайомі та незнайомі правила. Отже, перед списуванням тексту має проводитися спеціальна робота. Вона забезпечить повто­рення та закріплення випадків правопису, які вже вивчалися, і сприятиме попередженню по­милок. Виділення орфограм, які ще не вивчалися, створюва­тиме в дітей установки на по­дальше успішне засвоєння «орфографічної дії» (термін М. Рождественського) для зас­тосування конкретного прави­ла після ознайомлення з ним.


Розроблена нами методи­ка спеціально організованого навчання списування перед­бачала ознайомлення учнів з найзагальнішими ознаками орфограм одразу після прочитування тексту. Зокрема, у 3 класі можна виділити ор­фограми, які найчастіше зус­трічаються при списуванні текстів:

 

  • вживання апострофа;
  • подвоєння приголосних у корені слова;,
  • написання парних глухих та дзвінких приголосних у се­редині та в кінці слова;
  • вживання великої букви у власних назвах



Хоча кожна з цих тем має різний ступінь складності, всі вони викликають в учнів пев­ні утруднення під час засво­єння та застосування. Розпізнати складні випад­ки правопису допомагає таб­лиця основних орфограм, на які постійно звертається ува­га школярів незалежно від то­го, який вид роботи вони ви­конують — списують, пишуть під диктування тощо. Вона, як і алгоритм списування, ви­вішується у класі на тривалий, час. Результати багатьох дослід­жень та досвід учителів, наші власні спостереження пере­конують, що на етапі орфо­графічного аналізу речення обов'язковою орфографічною дією має бути визначення на­голошеного складу у словах із не наголошеними голосними, З цього починається виділення орфограм у кожному слові. На перших етапах уроку пропонують такі завдання:


1) прослухати та проплескати ритмічні малюнки:


І - і, І - і, І – і…
і – І, і – І, і – І…
І-і-і, І-і-і, І-і-і…
і-І-і, і-І-і, і-І-і…
і-і-І, і-і-І, і-і-І…


2) знайти наголошений та ненаголошений голосний у складах (учитель промовляє складовий ряд, у якому один із складів виділяє силою голосу);


са' - со, са – со’, да’ - до - ду, да – до’ - ду, да - до – ду’; та - ло – ну’ - ми;


3) визначити кількість скла­дів - у слові, назвати наголошений;

4) поділ йти слова на скла­ди, записати в зошиті тільки наголошені склади;

5) зобразити слово графіч­но;

6) знайти до слова відпо­відну схему (вчитель називає слова, учні відбирають потріб­ні схеми).


Такі вправи сприяють роз­виткові складового аналізу та синтезу. Враховуючи особливості пізнавальної діяльності учнів із ВВМ, формування орфогра­фічної пильності;має відбува­тись у три етапи:


I — знаходження орфограму словах, реченнях за допомо­гою зорового сприймання;
II — перехід від зорового визначення орфограм у тексті до виділення їх на слух.
ІІІ — виділення орфограм лише на слух.


Розглянемо детальніше кожний етап.


На І етапі учні виконують два завдання: знаходять ор­фограму за її зоровим обра­зом та визначають її характер. Оскільки до спеціального навчання переважна більшість дітей була неспроможна само­стійно знайти в реченні навіть окремі слова на вивчене прави­ло, вчитель допомагає знаходи­ти орфограми, привертаючи увагу до зорового образу слова. З цією метою доцільно засто­сувати такі прийоми:: виді­лення орфограм у слові, під­креслювання слів із орфогра­мами. Застосовуючи ці вправи, регулюючи обсяг тексту та кількість орфограм у ньому, вчитель поступово зменшує допомогу та переводить учнів на самостійне виконання завдання. Залежно від теми уроку можуть застосовуватися два види підкреслювання: тематичне (1 - 2 орфограми) та ком­плексне (всі вивчені орфограми). Другий вид використову­ють лише після того, як учні навчилися виділяти кожну з вивчених орфограм. Самостій­не підкреслювання орфограм наочно сигналізує, що прохо­дить поза увагою дітей, де вони помилково застосовують пра­вила. Це допомагає вчителеві своєчасно коригувати такі по­милки. Усі орфограми можна розподілити на дві групи за ступенем складності їх виді­лення при зоровому сприйман­ні:


  • 1 група — орфограми, які мають візуальний орієнтир (велика буква, апостроф; м'який знак, подвоєння приголосних, збіг приголосних);
  • 2 група — орфограми, які не мають візуального орієн­тиру (ненаголошені голосні, сумнівні приголосні).



Учні значно швидше навча­ються виділяти в тексті орфо­грами 1 групи. Найскладні­ші — орфограми 2 групи, тому що вони не мають характер­них орієнтирів. їх виділенню сприяє зіставлення слухово­го образу слова із зоровим. Ці порівняння дуже складні для учнів із ВВМ, бо діти не помі­чають різниці між орфоепіч­ною вимовою слова та його орфографічним написанням. Таку операцію виконують ли­ше найсильніші учні. Знахо­дять орфограми на ненаголошений голосний або сумнів­ний приголосний на основі усних міркувань у такій пос­лідовності: спершу у слові ви­значається наголос (цей склад наголошений). Решта складів із голосними без наголосу — ненаголошені. Учні вчаться визначати ненаголошені го­лосні в різних частинах сло­ва (префіксах, корені, суфік­сах). Орфограми з ненаголоше-ними голосними часто зустрічаються в текстах вправ. Привертаючи до них увагу школярів можна запобігти помилкам. Друге завдання І етапу - визначення характеру орфо­грами.


На практиці виділення та визначення характеру ор­фограми виконуються одно­часно. Визначення характеру орфограми та підведення її під правило базується на операці­ях аналізу, зіставлення, уза­гальнення, абстрагування з опорою на зоровий та зорово-слуховий образ слова (залеж­но від характеру орфограми). Так, збіг приголосних визна­чається на основі зорового об­разу; велика буква у власних назвах пов'язується з певним значенням слова (місто, ву­лиця, прізвище, ім'я, по бать­кові). Орфограми ь, ьо потре­бують звуко-буквеного аналі­зу, зіставлення слухового та зорового образів слів: учні ви­значають, який приголосний у слові звучить м'яко. Потім з'ясовується місце та призна­чення м'якого знака у слові: для пом'якшення приголос­ного в кінці слова (тінь) та перед о в середині слова (льон). Орфограми з подвоєнням при­голосних тт, дд, нн, сс, лл, чч виділяються при зіставленні слухового та зорового образу слів. Учні визначають, який звук під час вимови звучить м'яко та подовжується. Апо­строф виявляють на основі зо­рового образу.


Орфограми 2 групи виді­ляються після аналізу слухо­вого образу слова. Якщо звук вимовляється нечітко, сумнів­но, то учень підкреслює бук­ву, яку він позначає (хліб, лег­кий). Букву, що позначає голос­ний, підкреслюють, якщо він чується нечітко. Поступово процес впізна­вання та ви ділення орфограм під впливом спеціального на­вчання прискорюватиметься. Систематичне пояснення та повний аналіз орфограм привертає увагу учнів до «не­безпечних» частин слова, спо­нукає до пригадування правила. Цей прийом — один із продуктивних засобів розвитку в дітей із ВВМ довільної уваги. Уміння знаходити в тексті орфограми успішно форму­ється на І етапі лід час вико­нання різних вправ на неускладнене списування. Впізнавання та виділення орфограм має завжди передувати ви­конанню письмових вправ. Таким чином можна уникну­ти помилок. Це, в свою чергу, дає змогу систематично пов­торювати вивчений матеріал, закріплювати його, створює міцну базу для засвоєння на­ступних програмних тем. Виділення орфограм на слух — складне завдання для учнів із ВВМ. У більшості з них по­рушені фонематичні процеси: сприймання, уявлення, аналіз та синтез, слуховий1 контроль. Щоб полегшити його вико­нання, вводиться її етап — пе­рехідний, який передбачає від­творення слів із певними ор­фограмами на слух після їх зо­рового сприймання. Для цього проводять зорові пояснювальні, зорово-слухові пояснюваль­ні диктанти, письмо по пам'я­ті, списування слів із пропу­щеною буквою. Написання зорових та зо­рово-слухових диктантів має проходити в такій послідовнос­ті: зорове сприймання тексту; запис тексту під диктування або по пам'яті; перевірка на­писаного. Зорове сприймання тексту спрямоване на запам'ятову­вання зорових образів орфо­грам. Цьому сприяють такі завдання:


  • знайти орфограми, під­креслити та пояснити їх;
  • вставити пропущені ор­фограми та пояснити їх;
  • виділити слова з орфограмою, виділити їх:за орфогра­фічними правилами.



Орфограми виділяють під час виконання різних вправ на неускладнене та ускладнене списування, зорових та зорово-слухових диктантів, са­мостійного добору слів із орфограмою за аналогією. Такі завдання надзвичайно ефективні для запам'ятовування зорового образу слів. Мовний матеріал диктан­тів містить слова, правила пра­вопису яких уже вивчалися. Методика диктування — тради­ційна. Після запису тексту в молодших класах учні обов'яз­ково перевіряють написане, зіставляючи орфограми в тек­сті з оригіналом. Грамотність письма значно підвищується, якщо написання слів із пев­ною орфограмою закріплю­ється в різних видах практич­них граматичних вправ. Та­ким чином, на II етапі виробляється міцний зв'язок між зоровим та слуховим образа­ми слів. На перших двох етапах спе-ціального навчання особлива увага приділяється диференці­ації різних орфограм. Для цього на початку кожного уроку застосовується «орфографічна зарядка», змістом якої має бути визначення спільної ор­фограми в запропонованим словах, знаходження серед 3—4 слів зайвого (з іншою орфогра­мою), продовження ряду слів власними прикладами (ігри-змагання «Хто більше?», «Четвертий зайвий », «Не помилися» та ін:).


Для правильного виконан­ня «орфографічної зарядки» учні мають прочитати слова; підвести їх під правило, виклю­чити зайве слово, правопис якого правилом пояснити не можна; підшукати власні при­клади. «Орфографічна зарядка» традиційно проводиться ус­но. Спочатку учням доцільно пропонувати слова, які міс­тять несхожі орфограми. Наприклад: слова з ненаголошеними голосними в корені, які перевіряються наголосом та слова з апострофом (дерева, степи, верба, бур'ян): слова з подвоєними та сумнівними приголосними (знання, стат­тя, колосся, легкий). Потім чи­тають слова зі схожими орфо­грамами. Наприклад: слова з ненаголошеними голосними, які перевіряються наголосом, та слова, які не потрібно пе­ревіряти (зима, вишня, крило, листок); слова з ненаголошеними голосними, які переві­ряються наголосом, та слова з ненаголошеними голосни­ми, які наголосом не переві­ряються (орден, стебло, апельсин. черемха).


Уміння виділяти орфогра­ми на слух виробляється в уч­нів цієї категорії дуже важко Особлива увага вчителя, спе­ціальні вправи на розвиток уміння виділяти в тексті ор­фограми, порівнювати зоро­вий та слуховий образ слова сприятимуть підвищенню гра­мотності дітей, допоможуть уникнути помилок під час на­писання слухових диктантів-та виконання самостійних ро­біт. Сформоване вміння зна­ходити подібність у правописі слів створює міцну базу для закріплення та використання набутих орфографічних знань, має корекційний вплив на роз­виток словесно-логічного мис­лення учнів. Орфографічна пильність сприяє формуванню навичок самоперевірки. Отже, знаходження, виді­лення та пояснення орфограм перед списуванням речення має дуже важливе значення для підвищення грамотності письма учнів із ВВМ та допо­магає уникнути орфографіч­них помилок.



Автор: Наталія Чередніченко

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити