Головна Дизартрія Корекція мовного розвитку дітей із церебральним паралічем
Корекція мовного розвитку дітей із церебральним паралічем
П'ятниця, 20 травня 2011, 15:41

Мовні порушення в дітей з церебраль­ним паралічем потребують комплексної й систематичної роботи, спрямованої як на корекцію фонетико-фонематичних розладів, так і на розвиток лексики та граматичних умінь і навичок. Роботу доцільно планувати за принци­пом «від провідного дефекту». Тому в дітей з церебральним паралічем особливої уваги потребує розвиток та удосконалення моторики.


При важких формах дизартрії логопед працює в тісному контакті з неврологом і психоневрологом, які визначають необхід­ність медикаментозного лікування. При спастичній і гіперкінетичній фор­мах дизартрії зусилля логопеда спрямову­ються на розслаблення язика, правильне зміцнення його м'язів, чіткості дій та плав­ності переключення під час виконання вправ. За наявності млявих парезів найбільш ефективними є масаж, пасивна й активна гімнастика, розвиток синхронності в дихаль­ному, голосовому й артикуляційному відділах артикуляційного апарату, удосконалення кінестетичних відчуттів. З огляду на ці дослідження, в яких вивчався стимулюючий вплив рухів руки на розвиток мовлення рекомендується поєдну­вати логопедичну роботу з розвитком функ­цій рук, зокрема, їх дрібної моторики. Оскільки розвиток мовлення й загаль­ний психічний розвиток дитини з церебраль­ним паралічем затримується внаслідок недо­статності активного дотику, впізнання пред­метів при обмацуванні (стереогноз), доціль­но включати в роботу логопеда спеціальні вправи, спрямовані на його корекцію. Комплекс засобів, рекомендований при корекційній роботі з дітьми, хворими па церебральний параліч.

 

  1. Масаж - 2-3 хвилини.
  2. Пасивна й активна гімнастика арти­куляційного апарату.
  3. Розвиток дрібної моторики рук.
  4. Вправи на розвиток слухової уваги й фонематичного слуху.
  5. Корекція звуковимови.
  6. Робота над зв'язним мовленням і лексико-граматичними категоріями.



Масаж м'язів обличчя, губ, м'якого піднебіння. Прийоми масажу: погладжу­вання, «вібрація», слабкий «пальцевий душ», «пощипування».


  1. Погладжування лоба кінчиками тре­тього, четвертого пальців. Напрямок рухів - від середньої лінії лоба до волосяної частини голови.
  2. Погладжування щічної ділянки кінчиками другого, третього пальців. Напря­мок рухів - від спинки носа до скроневих ділянок, від середньої лінії підборіддя до мочки вуха.
  3. Погладжувальні рухи губ.
  4. «Вібрація» й «пальцевий душ» кінчиками другого й четвертого пальців по тих самих лініях обличчя, що й при поглад­жуванні.
  5. Легке поплескування по щоках.
  6. Щипальні рухи пальцями по краю нижньої щелепи.
  7. Легке пощипування зімкнутих губ.



Масажні рухи поєднуються з мімічною гімнастикою. Вправи для розвитку органів арти­куляції.


І. Рухи нижньою щелепою.

  1. З механічною допомогою: логопед тримає підборіддя дитини та здійснює рухи рукою вправо-вліво, вгору-вниз.
  2. Активні рухи: відкривання та закривання рота, клацання зубами, утримання рота відкритим під рахунок.

 

Усі вправи робляться перед дзеркалом.



ІІ. Вправи для розвитку рухів губ.

  1. Утримання губами різних предметів (на зразок пластмасових трубок) з посту­ повим зменшенням їх діаметру.
  2. Витягування зімкнутих губ - повер­нення їх у нормальне положення.
  3. Витягування губ хоботком - розтягу­вання губ при зімкнутих щелепах (спочатку з механічною допомогою).
  4. Витягування губ, розтягування їх у посмішку при розімкнутих щелепах.
  5. Витягування верхньої губи разом з язиком (язик штовхає верхню губу).
  6. Втягування губ у середину рота зі щільним притисканням до зубів.
  7. Прикушування нижньої губи верх­німи зубами.
  8. Витягування верхньої губи за ниж­ню.
  9. Обертальні рухи губ, витягування хоботком.



Коли діти навчаються змикати губи, можна переходити до вправ з виховання ротового видиху: дути на ватку, смужку паперу, целулоїдну кульку.



ІІІ. Вправи, спрямовані на розвиток рухливості язика в дітей з тяжкими пору­шеннями артикуляції.


Вправи слід починати з мимовільного рефлекторного рівня.

  1. Для висовування язика вперед тор­каються губ дитини цукеркою або нижню губу намазують варенням.
  2. Для скорочення м'язів язика поклас­ти на його кінчик шматочок чогось солод­кого або доторкнутися до нього шпателем.
  3. Для відпрацьовування рухів язика вбік покласти шматочок цукру (цукерку) між щокою та зубами або намазати солодким куточок рота.
  4. Для підняття кінчика язика торкну­ тися цукеркою верхньої губи.



IV. Пасивна й активна гімнастика язика.

  1. Рухи язика вперед-назад здійснювати захопленням кінчика язика через стерильну серветку.
  2. Прикушування кінчика язика.
  3. Рухи язика вправо-вліво. Виконувати спочатку з механічною допомогою.
  4. Підняття язика за верхні зуби. У важких випадках рекомендується застосо­вувати такі прийоми:

 

  • язик просувається між губами, ди­тина причмокує губами та язиком;
  • губи відсуваються логопедом, у той час, як дитина продовжує клацати спинкою язика по краях зубів;
  • шпателем логопед відсуває кінчик язика в глибину й таким чином виробляється приклацування язика біля альвеол верхніх зубів.


5. Присмоктування язика до твердого піднебіння.

6. Дуття на розпластаний язик (після того, як відпрацьований правильно спрямо­ваний струмінь повітря). Повітряний стру­мінь масажує язик,    збільшуючи його елас­тичність.


Формування дрібних рухів пальців рук.

  1. Кінчик великого пальця правої руки почергово торкається кінчиків вказівного, середнього, безіменного пальців та мізинця («пальчики вітаються»).
  2. Та ж сама вправа виконується паль­цями лівої руки.
  3. Ті ж самі рухи виконуються одно­часно пальцями правої та лівої рук.
  4. Пальці правої руки торкаються пальців лівої руки по черзі («вітаються»): спочатку великий палець - із великим, потім вказівний із вказівним і т.д.
  5. Пальці правої руки всі одночасно «вітаються» з пальцями лівої руки.
  6. Випрямити вказівний палець правої руки й обертати ним («оса»).
  7. Ті ж самі рухи виконуються вказів­ним пальцем лівої руки.
  8. Ті ж самі рухи одночасно вико­нуються вказівними пальцями обох рук («оси»).



На першому етапі відбу­вається первинне ознайомлення дітей з предметами, їх зобра­женнями та діями з ними. На цьому етапі застосовуються цікаві ігрові прийоми з метою привернення й організації уваги дитини, створюються пошукові ситуації. Важливо стимулювати дитину до повторення слів, що сприятиме поступовому зв'язуванню слова з певним предметом.


На другому етапі ознайомлення дітей з предметами та їх властивостями відбу­вається більш поглиблено. Необхідно сфор­мувати в дитини цілісне уявлення про предмет з усвідомленням цілого предмету та його частин, взаємозв'язків між його будо­вою і призначенням. У процесі занять дітей навчають способом сенсорного обстеження предметів із залученням рухово-кінестетич­ного аналізатора: обмацування та впізна­вання предметів. Нові знання, які отримує дитина, мають бути включені у практичну діяльність, обіграні в ігрових ситуаціях; тільки тоді якості та властивості предметів набувають для дитини певної значущості.


На третьому етапі роботи відбу­вається збільшення якостей предметів, які виділяються. Завданням цього етапу є форму­вання умінь найбільш точно добирати слова для характеристики особливостей предметів.


Четвертий етап - робота над словни­ком - присвячений формуванню узагальнень і понять, розвитку видових і родових узагаль­нень на основі опанування словом, яке визначає суттєві ознаки предметів. Засто­совуються різноманітні вправи з опису пред­метів, вгадування й розгадування загадок. Проводиться систематична робота з активі­зації та закріплення словникового запасу в процесі спілкування й діяльності.


Формування граматичної будови мов­лення в дітей із церебральним паралічем відбувається в сукупності з розвитком зву­кової та лексичної складових мовлення й являє собою єдиний нерозривний процес. У процесі занять необхідне створення спеціальних ситуацій, які б допомагали дітям у практичному плані засвоювати значення предметів, розрізняти закінчення відмінкових форм, правильно узгоджувати прикметники та числівники з іменниками. Робота з форму­вання граматично правильного мовлення повинна спиратися на розвиток реальних уявлень про навколишню дійсність і вдоско­налення слухового сприймання. Кожну граматичну форму слід закріплювати на матеріалі вправ на словозміну та словоутворення, складання словосполучень та речень. Практичне засвоєння граматичних категорій необхідно поєднувати з розвитком умінь складати поширені речення, порівню­вати та співставляти слова за їх смисловим значенням і граматичними ознаками (число, рід, відмінок). Засвоєння лексичних значень і грама­тичних засобів вираження відпрацьовується у процесі самостійних висловлювань дітей на спеціальних заняттях із формування розмовного та описового мовлення. Осно­вою для організації мовної практики висту­пають: участь у різноманітних видах діяль­ності, практичні дії з предметами, активні спостереження за явищами навколишньої дійсності.




Автор: Г. В. Щербак,
старішій вчитель-логопед
спецшколи-інтернату №  15
Святошинського району м. Києва

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити