Головна Дрібна моторика Рухова корекція дітей з порушеннями мовлення
Рухова корекція дітей з порушеннями мовлення
Вівторок, 10 травня 2011, 15:09

Розвиток дітей з відхиленнями - одне і найгостріших питань сьогодення, що вимагає термінового вирішення спеціаліс­тами, які працюють у сфері освіти, меди­цини, психології. Воно останнім часом набуло масового характеру, і це не може не турбувати батьків, професіоналів, що працюють з дітьми.

 

Зараз народжуються до 68 % дітей з різними видами церебральної недостатності, яка проявляється в схильності до різних захворювань, алергічних реакцій, відхилень в емоційно-вольовій сфері, тиках, появі мовленнєвих порушень тощо. Тому з кожним роком збільшується кількість дітей, які відчувають труднощі в навчанні, соціальній адаптації. Велике зане­покоєння викликають гіперактивні діти з синдромом дефіциту уваги. Для подолання вищезгаданих пору­шень та попередження патологічних станів у дітей, зміцнення психічного здоров'я необхідне проведення комплексної психо-корекційної роботи. Поряд з традиційними методами психолого-педагогічного впливу на дитину доцільно використовувати метод кінезіологічної (тілесно-рухової) корекції, спрямованої на зняття окремих симптомів і поліпшення розвитку пам'яті, уваги, мов­лення, просторової уяви, дрібної та загальної моторики, зниження стомлюваності, підви­щення здатності до самоконтролю, праце­здатності, активізацію інтелектуальних та пізнавальних процесів. З метою підвищення ефективності логопедичної роботи і враховуючи специ­фіку порушень опорно-рухового апарату дітей, слід регулярно використовувати такі види кінезіологічних вправ на заняттях:


  • пальчикова гімнастика;
  • спеціальні вправи, спрямовані на розвиток взаємозв'язку між півкулями головного мозку;
  • дихальні вправи;
  • масаж і самомасаж кистей;
  • декламування віршованих рядків з руховим супроводом;
  • вправи на релаксацію;
  • ритмізовані мовленнєві вправи;
  • використання пальців рук у настіль­них іграх;
  • вправи на утримання рівноваги.



Пальчикова гімнастика складається з декількох вправ, які підбираються залежно від теми заняття. Якщо відпрацьовується якась лексична тема, то і вправи вико­нуються такі, що нагадують тварин чи птахів, певні предмети. Під час постановки звуків використовуються вправи з віршо­ваним супроводом. Наприклад, під час постановки та автоматизації ізольованого звука [р] використовується вправа «коник»: разом із дітьми показуємо пальцями «кони­ка», коментуючи: їде коник навпростець, зупинися стрибунець: тр-р-р... Звук [ч] - показуємо руками «човник», коментуючи: човник плаває по річці, пихкає, неначе пічка: ч-ч-ч... Для розвитку взаємозв'язку між півкулями застосовуються такі вправи: «пальчики вітаються», «кулак-ребро-долонька», «кулачки в замочку», «пальчики-гадючки», «лезгинка», «вухо-ніс» тощо.


Регулярне виконання цих вправ допо­магає зменшити синкінезії, які проявляються у вигляді дзеркальних рухів, супутніх рухів голови, обличчя, язика, ніг, рук, тулуба; сприяє активізації лобних частин мозку, мозолистого тіла. Дихальна гімнастика покращує рит­міку організму, розвиває самоконтроль. Порушення ритму організму (активність мозку, дихання, серцебиття, пульсація судин тощо) неодмінно викликає порушення психічного розвитку дитини, зокрема мовлення (дизартрії, заїкування, дислексії, дисграфії). Відпрацювання дихальних вправ слід починати з видиху, потім пауза, і дочекавшись моменту, коли виникне бажання вдихнути, зробити глибокий вдих носом і ротом без напруги. Необхідно уважно слідкувати, щоб рухалася діаф­рагма, а плечі не піднімалися. Дитині пропонується також покласти руку на живіт, щоб відчути, як на вдиху рука піднімається, а на видиху опускається. Ефективним є застосування візуалізації кольору - «надування» в животі кольорових кульок, «вдихання» сонячного світла, золо­тистої енергії, що інтегрує роботу мозку.


Дихальні вправи:

  • «кулька» - на вдих надути живіт, пауза, на видиху втягнути живіт, при цьому уявити колір кульки (кольори змінюємо);
  • «насос» — на видиху промовляти «с-с-с...»;
  • «змія» - «ш-ш-пі...»;
  • «бджілка» — «ж-ж-ж,,.»;
  • «співаночки» - на видиху співати голосні звуки;
  • «великий пальчик - мізинчик» - затуливши великим пальцем правої руки праву ніздрю, дихати лівою, потім, зату­ливши правим мізинцем ліву ніздрю, дихати правою.



Масаж кистей спеціальними зондами застосовується при роботі з дітьми з диз­артрією, загальним мовленнєвим недороз­виненням. Коли м'язи кистей у таких дітей зміцнюються, вони вже з іншими дітьми виконують самомасаж кистей. З цією метою використовуємо м'ячики з пухирцями, масажні щіточки, торбинки, наповнені каштанами. Самомасаж можна викорис­товувати як елемент заняття. Так, під час роботи над автоматизацією звука [р] вико­ристовуються мішечки з ворсистої тканини, наповнені морською сіллю, що мають форму рибки, гриба, краплинки, сердечка тощо. Діти ловлять мішечки, передають один одному зліва направо, масажують ними свої долоні, поверхню кистей, кожний пальчик, називають, який предмет їм нагадує міше­чок, виконують звуковий та складовий аналіз слова, складають з цим словом речення.


Рухи руками, тілом, оплески під час вивчення віршів, скоромовок допомагають швидше запам'ятати віршований текст, автоматизувати вимову звуків, розвивають увагу, координацію рухів. Так, наприклад, під час диференціації звуків [ц], [ч] ми вивчаємо з дітьми скоро­мовку:


Цвіріньчить горобчик,
Сів спочить на стовпчик.
Горобчик цвіріньчить,
На стовпчик сів спочить.


Під час вимови слова «горобчик» діти махають руками наче крилами; під час вимови слова «цвіріньчить», наче грають на сопілці; під час вимови слова «спочить» дві долоні кладуть під вушко, наче сплять. Розвиток загальної моторики, коорди­нації рухів здійснюється і в рухливих іграх, які можна використовувати на логопедичних заняттях як елемент заняття або як фізкульт-хвилинку. Дітям подобається гра «Магічні фігури». Хід гри такий: на килимі розки­даються геометричні фігури різні за формою та кольором, діти називають їх (прямо­кутник, квадрат, трикутник, ромб тощо). Завдання: Перша дитина пройде тільки по квадратах, друга - тільки по ромбах, третя - тільки по червоних фігурах. Діти, виконуючи завдання, промовляють: «Я йду по квад­ратах» тощо. Таким чином закріплюються знання геометричних фігур і автоматизу­ється вимова звуків. Аналогічну вправу можна використовувати при диференціації звуків: дитина наступає спочатку на малюн­ки предметів, в назві яких є звук [є], нази­ваючи їх, тоді на малюнки предметів зі звуком [ш], Можна використовувати перехрестні рухи ногами, що сприятиме активі­зації мозолистого тіла.


Вправи на релаксацію необхідні дітям з підвищеним або зниженим тонусом. Ці вправи можна виконувати як на початку заняття, так і наприкінці, враховуючи індиві­дуальні особливості дітей. Регуляція сили м'язового тонусу проводиться за законами розвитку рухів; від голови та шиї до нижніх кінцівок, від шиї та плечей до кистей і пальців рук, від колін до пальців ніг. З поміж релаксаційних вправ можна відмітити такі: для рук («кулачки», «олені»), плечового пояса, шиї («робот», «цікава Варвара»), ніг («загоряємо»), живота («куль­ка»), спини («штанга»), обличчя («тру­бочка», «тиночок», «надуті щічки», «сер­дитий лобик»). Дітям, яким важко розсла­битися, можна зробити легкий масаж мето­дом погладжування, особливо м'язів плечо­вого поясу і потиличної зони. Дуже корисно виконувати вправи на релаксацію в поло­женні лежачи на спині, що дає змогу дітям не тільки розслабитись, а й розвантажити хребет («тримаємо ногами або руками небо», «мерехтлива зірка»). Вправи на релаксацію виконуються під звуки приємної музики, спів птахів, шум водоспаду. Ритмізовані мовленнєві вправи допо­магають розвивати почуття ритму, покра­щують загальне звучання мови. Особливо такі вправи ефективні під час роботи з дітьми із заїкуванням, порушенням скла­дової структури слова.


Під час автоматизації вимови звуків у фразовій мові логопед пропонує дітям повторити речення, скоромовку, вірш, виділяючи кожний склад плесканням, простукуванням, крокуванням, під метроном. Для розвитку концентрації уваги доцільно використовувати на заняттях різноманітні «промовлянки-бормоталки». Це виглядає таким чином. Дитина повторює за логопедом скоромовку:


У чотирьох черепашок
Четверо черепашенят.


Після того як дитина добре навчиться промовляти запропоновану фразу, їй пропо­нується називати всі слова, крім останнього. Замість нього дитина плескає в долоні. За другим разом дитина останні слова не про­мовляє, а плескає в долоні два рази і т. д.:


  1. У чотирьох черепашок четверо чере­пашенят.
  2. У чотирьох черепашок четверо...(оплеск).
  3. У чотирьох черепашок... (оплеск,оплеск).
  4. У чотирьох (оплеск, оплеск, оп­леск).
  5. У (оплеск, оплеск, оплеск, оплеск).
  6. (Оплеск, оплеск, оплеск, оплеск, оплеск).



Цей вид роботи - гарний профілак­тичний засіб проти дисграфії: діти від­чувають ритм тексту, виділяють кожне окреме слово. Прикладом настільної гри з викорис­танням пальців рук може бути гра «Вправ­ні пальчики». Дитині пропонується картка у формі певного овочу або фрукта, на якій зображено п'ять овочів і фруктів. Вона накриває своїми пальцями малюнки, при­гадує їх назви, по черзі піднімає пальчик над персиком, помідором, грушею, пер­цем, огірком тощо. Вправа виконується спочатку правою рукою, потім лівою. Ця вправа може використовуватися під час закріплення диференціації звуків (твер­дий - м'який, дзвінкий - глухий, під час вивчення геометричних фігур, букв, цифр. Таким чином стимулюється робота мозку, закріплюється звуковимова, граматичні форми слів, активізується словниковий запас, розвивається фонематичний слух, увага, пам'ять.


Важливо, щоб добиралися ігри та вправи з використанням не тільки великого, вказівного та середнього пальців, які задіяні в побуті (під час складання мозаїки, конструкторів, пазлів, ліплення, вирізання, малювання), а й безіменного та мізинця обох рук. Не використовуючи ці пальці, ми на третину знижуємо ефективність методики. У дітей з дисфункціями мозку часто спостерігається так звана моторна незграб­ність, яка проявляється в похитуванні, некоординованості рухів, частих падіннях. Це відбувається під час втрати рівноваги. Таким дітям можна запропонувати вправи на утримання рівноваги:

 

  • «ластівка» - тулуб нахилений вперед, руки в різні боки, одна нога утримується паралельно тулубу;
  • «чапля» - дитина стоїть на одній нозі, друга нога торкається коліна першої, руки на поясі;
  • «кенгуру» - вправи на м'ячах;
  • «журавель» — ходіння по шнуру з переступанням через предмет;
  • «сова» - ходіння із заплющеними очима з мішечками на голові;
  • «рак-неборак» - ходіння спиною вперед.



Регулярне застосування на логопедич­них заняттях вищезгаданих тілесно-рухових (кінезіологічних) методів дає змогу значно підвищити ефективність логопедичної роботи. Корекція всіх мовленнєвих пору­шень відбувається більш швидкими тем­пами, паралельно розвиваються всі психічні процеси, відбувається корекція психоло­гічних проблем дітей. Процес навчання носить ігровий характер, що викликає в дітей зацікавленість, позитивні емоції. Кінезіологічні вправи можна вико­ристовувати як елемент логопедичного заняття, як фізкульт-хвилинку, на заняттях з логоритміки. Методика може бути рекомен­дована дефектологам, психологам, вихова­телям, музичним керівникам, інструкторам ЛФК, учителям.




Автор: Дем'яненко О. В.,
вчитель-логопед спеціального

дошкільного навчального закладу № 460

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити