Головна Дошкільники

Діагностика
Діагностичне обстеження допомагає спеціалісту виявити причину порушення мовлення, ступінь та особливості загального та мовленнєвого розвитку дитини, а також зону найближчого розвитку, що в подальшому допоможе спеціалісту побудувати індивідуальний план корекційної роботи.

Постановка звуків.

В залежності від причини, етап постановки звуків буде спиратись на різні види та методи роботи. Якщо причиною є тільки незнання правильної артикулеми (позиції артикуляційних органів при вимові певного звуку), як при дислалії, то за допомогою пояснень та  наслідування дитина легко вимовить цей звук ізольовано, а потім в складах та словах. Якщо ж причиною є стерті дизартричні прояви, тоді, в першу чергу, ми повинні розвинути рухливість органів артикуляційного апарату за допомогою масажу та спеціальної артикуляційної гімнастики, паралельно розвиваючи чутливість та цілеспрямований контроль м’язів даних органів, а вже потім індивідуально підбирати один з методів постановки звуку.

Автоматизація звуків.
З фізіологічної точки зору етап автоматизації звуку являє собою закріплення умовно-рефлекторних мовно-рухових зв'язків на різному мовленнєвому матеріалі. Поставлений звук ще дуже крихкий, умовно-рефлекторний зв'язок без підкріплення може швидко зруйнуватись. Автоматизувати звук - це означає ввести його в склади, слова, речення, зв'язне мовлення. У дітей з порушенням звуковимови закріплені стереотипи неправильної вимови слів, речень і т.д. Автоматизація звуку вимагає активного використання процесу внутрішнього гальмування, здатності до диференціації правильного і неправильного артикуляційного укладу.
Автоматизацію поставленого звуку бажано проводити в такій послідовності:

  1. автоматизація звуку в складах (прямих, обернених, зі збігом приголосних);
  2. автоматизація звуку в словах (на початку слова, в середині, в кінці);
  3. автоматизація звуку в реченнях;
  4. автоматизація звуку в чистомовках, скоромовках і віршах;
  5. автоматизація звуку в коротких, а потім довгих оповіданнях;
  6. автоматизація звуку в розмовній мові.


Диференціація звуків.
Для запобігання змішування звуків, необхідно навчити дитину самоконтролю під час мовлення, свідомому переключенню позицій артикуляційних органів.

Дрібна моторика.
Розвиток дрібної моторики дитини паралельно розвиває мовлення, а також готує м‘язи руки до майбутнього письма. У нас поетапно подані комплекси вправ відповідно віковим категоріям.

Розвиток орієнтування в просторі.
Неможна недооцінювати цей компонент, так як саме він формує такі прості розуміння, як право – ліво, розуміння та правильне вживання в мовленні прийменників (над, під, поза, перед, на, в та ін.), і до таких, як орієнтування у складних логіко-граматичних конструкціях, розуміння причинно-наслідкових зв’язків, вирішування геометричних задач та багато ін.

Розвиток фонематичних процесів.
Цьому розділу присвячено дуже багато уваги, тому що фонематичні процеси є базою мовлення. Заміни, перестановки, пропуски, додавання звуків – все це може бути причиною недостатньо сформованих фонетичних та фонематичних процесів. Якщо ж їх далі не розвивати, тоді це переросте у стійкі помилки на письмі.

Розвиток лексичної сторони мовлення.
Іншими словами, це багатство словникового запасу дитини, правильне вживання слів у мовленні та швидкий їх підбір – все це допомагає дитині озвучувати її думки.

Розвиток граматичних категорій.
Граматика – наука про будову, про форму писемного і усного мовлення, вона визначає основні закони мови. Вона допомагає усвідомити звуковий склад слова, його морфологічну будову, лексико – граматичні розряди слів, частини мови, способи творення та зміни слів, і закони сполучення слів у речення.

Розвиток зв’язного мовлення.
Вільно, правильно та лаконічно висловлювати свої думки являється великим мистецтвом. Саме це і є кінцевим етапом логопедичної роботи. І коли дитина досягає цього вміння, вона вже не потребує нашої допомоги.